Українська реальність: між Нігерією та Алжиром

Просто так - холодним глуздом й свіжим поглядом людини, що тримала останній рік певну географічну й часову дистацію від України - констатую:

- в українській реальності є щось від Нігерії та ПАР - та ж мода на парамілітарні загони для захисту бізнесу чи захоплення чужого, для прижучування опонентів, називаються тільки інакше (бійцівські клуби, гопники, секьюріті фірми);

- є щось від Білорусії - задекларована офіційно на рівні законопроекту інтенція де факто повернути бартери, а за ними - хронічні неплатежі під прикриттям векселів, похмурих провісників колапсу нинішньої фіскальної, бюджетної, монетарної політики уряду й браку ліквідності;

- є щось від Росії - реальний і безпросвітний, тотальний безпрєдєл на місцях, у глибокій провінції

- і є щось від бідних країн Північної Африки, як-от Алжиру, скажімо, - поява чи відродження спекулятивно-посередницьких структур повсюди - від продажу білетів до оформлення паспортів, що з'являються завжди там, де роздутий держсектор уже не може нічого гарантувати, займатися бізнесом чесно й відкрито - нереально, і зарплати теж - нікудишні, бо економіка не росте.

Такий абсолютно дикий коктейль, мохіто з перцем.