Як перезаснувати українську державу. Головні кроки
Головне питання, яке зараз стоїть перед країною – як вирішити проблему перезавантаження, а насправді перезаснування України як держави.
Головне питання, яке зараз стоїть перед країною – як вирішити проблему перезавантаження, а насправді перезаснування України як держави. Для початку потрібно уявити, що в даний момент ми знаходимося на території, де немає держави і задуматися, що треба зробити для того, щоб держава відбулась.
Питання №1 - це устрій держави. Якою вона має бути - унітарною, федеративною, конфедеративною, державою з домінуванням місцевого самоврядування і т.д.
Питання №2 - бюджетна та територіальна модель. Що держава бере на себе і чого більше ніколи не буде брати на себе.
Питання №3. Необхідно дати відповідь на питання гуманітарного устрою держави. Львів’янина не має хвилювати, якою мовою говорити в Луганську. Луганчанина не має хвилювати, якою мовою говорять у Львові. Нас має цікавити, щоб львів’янин який приїхав до Луганська почував себе комфортно і навпаки. Не має значення, якою мовою вони спілкуються, має значення лише те, щоб вони один одного розуміли та робили все для того, щоб реалізувати свої права.
Отже, ключове питання гуманітарної політики - це права людини, а не оцінка тої чи іншої людини. І не треба боятися відповідати на це питання.
Питання № 4. Перед нами стоїть важливе питання, яким має бути соціальний устрій держави. Що це має бути за держава в питаннях заробітної плати, пенсійного забезпечення. Чи ми маємо продовжувати борсатися в радянських тоталітарних моделях соціального забезпечення, чи чесно сказати, що українська держава більше не буде брати на себе зобов’язання, які вона не здатна ефективно вирішувати.
Треба відмовлятися від консолідованої системи пенсійного забезпечення, від 100%-го державного медичного обслуговування і т.д. та переходити на приватні, індивідуальні чи комбіновані системи. І чесно сказати, що держава не буде займатися цією проблемою.
Питання №5 - стан судової моделі та судового устрою. Необхідно сьогодні зібрати суддів і сказати: або ви будете чинити правосуддя чесне і незалежне, і тоді держава має перспективу, або продовжуєте реалізацію судочинства в тій моделі, яка є зараз, і тоді нічого не зміниться. І конфлікти у суспільстві надалі виникатимуть на будь-яких рівнях і на будь-якому етапі.
Якщо судді не опам’ятаються і не усвідомлять, що вони єдина інстанція, яка вирішує конфлікти в суспільстві, ми нічого не зможемо зробити. Відверто кажучи, саме судова система і безчинства, які в ній творилися, стали однією з головних причин виникнення нинішньої політичної кризи.
Даючи відповіді на всі ці питання, перш за все потрібно знайти компроміс між елітами. Не може все вирішуватися у Києві і лише київськими політиками. За 20 років сформувалися дніпропетровський, донецький, львівський істеблішмент, який не може не впливати на ситуацію в країні.
Можна ненавидіти і не терпіти Добкіна з Кернесом, як завгодно їх обзивати, але вони є виразниками інтересів певної частини українського народу. Так само як у Львові Садовий. Треба просто визнати – вони мають право на свою позицію, і це означає що треба сідати за стіл переговорів та досягати компромісу, даючи право кожному на власну позицію.
Переконаний, що лише вирішивши ці питання, треба давати відповіді, якою має бути конституційна модель української держави. Бо все це потім маємо бути інкорпоровано в нову Конституцію.
Що для цього треба зробити?
Потрібно, щоб впродовж півтора-двох років Україною керував технічний уряд, який складатиметься з людей, які мають досвід і практику, але не мають політичних амбіцій та не претендують на політичну перспективу – президентську, парламентську, партійну і т.д. Бо як тільки там з’являться представники нинішньої влади чи опозиції, ми знову повернемося до протистояння.
Їх завдання і основна функція – протримати Україну в рамках тих зовнішніх і внутрішніх зобов’язань, які має держава на сьогодні. По-перше, ні в якому разі не можна руйнувати домовленості з Росією. По-друге, домовленості з ЄС, які за останні 2-3 місяці були повністю зламані, треба вибудовувати по-новому. Розуміючи, що це нешвидкий і відповідальний шлях. Всі ці зобов’язання держави треба обов’язково виконати. Інакше ніхто не буде надалі спілкуватись з Україною, як з державою.
Звичайно, зрушення не відбудуться без волі депутатів, президента, політичних діячів. Якщо зараз не завантажити посадовців цією роботою, вони знову будуть ділити бюджет, облаштовувати силовий блок Кабміну, корумпувати суддів і т.д.
По суті, мова йде про широкомасштабні зміни. Якщо не зробити найближчим часом суттєвих кроків щодо вирішення цих ключових проблем, це означатиме, що ми знову зробимо вигляд, що цих проблем не має і знову перенесемо їх під відповідальність майбутніх урядів та парламентів
Не треба забувати, що ця політична криза коштувала країні найбільшої трагедії – втрачених людських життів. Ми маємо врешті-решт відкрити очі та чесно назвати ці проблеми. І українські політики не мають права не спробувати їх розв’язати.