До дня народження гривні

1996 рік. Точно не пам’ятаю, де саме це відбувалось – в Одесі чи Ялті. До пункту обміну валют підійшла росіянка і подала у віконце долари. А коли касирка спитала, чи обміняти їх на рублі, відповіла: «Зачем мне этот мусор? Деньги дайте, гривни». Приємно було це чути.

Добре пам’ятаю відрізні купони, які «ходили» паралельно із радянськими рублями. Без них нічого не можна було купити. Але проблема в тому, що видавали їх за місцем прописки. Тобто мені після виплати зарплати у Бородянському районі треба було їхати у Макарівський за купонами. Бувало, поки отримаю купони, закінчувалися рублі. Поки накопичу рублі – закінчувалися вічно дефіцитні товари. Навіть за хлібом можна було зайняти чергу вранці перед роботою, а купити дві буханки лише ввечері, коли ця черга нарешті доходила.

Далі були купоно-карбованці, які знецінювалися ледь не щодня. «Фантики». Всі ми тоді були мільйонерами…

А потім з’явилась українська гривня. 2 вересня 1996 року. Пам’ятаєте курс? 1 гривня 76 копійок за один долар!

За 22 роки національна валюта здешевшала у шістнадцять разів. Відверто боляче дивитися на курси валют.

Впевнений, що гривня як правонаступниця давньоукраїнської грошової одиниці могла стати національною ідеєю. Стабільність гривні, як і довіра до Нацбанку, - це стовп, ідея. На жаль, не сталося... 

Втім, вірю, що за 27 років з’явилися спеціалісти, які здатні проводити грамотну валютно-фінансову і бюджетну політику. І Україні вдасться повернути стабільність гривні.