Головною у Конституції є Людина

Сьогодні пропоную розмову про те, що сприяє збереженню і зміцненню нашого суверенітету. Це –  Конституція.

Дискусія про нову Конституцію, яку сьогодні розгорнули майбутні кандидати у президенти України, є безумовно справою політиків. Але, на жаль, вона є не цікавою та малозрозумілою темою для людей. Тож  першочергове завдання пояснити чому це важливо.

Важливо, бо нині маємо глибоку інституційну кризу. Держава перебуває на грані законодавчого розпаду. Це складна проблема. І якщо хтось дає на неї просту відповідь, я стверджую – це популізм. Явище небезпечне і шкідливе. Акцентую увагу на цьому саме 16 липня, в День проголошення Декларації про державний суверенітет України. Бо відродження Конституції  – це збереження суверенітету.

Шлях до процвітаючої України лежить через перезаснування держави, де прийняття Конституції має бути легітимним. Для продовження розмови про новий Основний закон, ми маємо чітко зафіксувати: 2019 року Україна обирає Президента і Верховну Раду України. Відштовхуючись від цього, ми і повинні розпочати дискусію про іншу за своєю суттю державу, а значить іншу за своїм духом Конституцію.

Що ми маємо сьогодні?

1. Політичне і правове невігластво призвели до того, що Конституція України перебуває у напівмертвому стані. 22 роки політики крутили Основним законом як циган сонцем, підлаштовуючи його то під одні, то під інші індивідуальні потреби. Розширення і звуження владних повноважень відкинуло на другий план основне завдання Конституції. Вона має відповідати потребам суспільства, людини, а не чергового глави держави.
2. Суспільство давно вже переросло і державу, і Конституцію. Після 2014 року суспільство зробило великий крок вперед, а держава зупинилася у своєму розвитку. Основний закон більше не є обручем, який тримає в єдності і гармонії державу і людину. Вони існують відокремлено, не відчувають потреби один в одному. Ми повинні подолати розрив між людиною та державою, організувати владу під потреби людини.
3. Саме глибока інституційна криза призвела до того, що в інтересах людини не працюють як передбачені конституцією органи (такі як Національний банк України, Антимонопольний комітет, Фонд держмайна і т. д.), так і непередбачені – НАБУ, САП, ДБР, на які великі надії покладає і українське суспільство, і наші міжнародні партнери).
4. Інституційна криза стала загрожувати українській державності. Перманентні конфлікти між новими і старими органами влади виходять за межі здорового глузду. Адміністративна рівновага давно зруйнована. Держава функціонує у умовах дуалізму влади. Виконавча влада роздвоєна: маємо уряд на Грушевського і уряд на Банковій. Тобто, присутність держави максимальна там, де її взагалі не повинно бути. І її не вистачає там, де вона необхідна. Маємо конфлікт центру і регіонів. Місцеве самоврядування було і лишається здебільшого декларативним.
5. Латати конституційні дірки – справа марна. Уявіть собі: у вашому будинку впали стіни, а ви намагаєтеся поставити новий дах. Ми маємо звести нову будівлю. І починати треба із Основного закону – іншого суспільного договору, який на наших, вироблених віками цінностях-фундаменті, розкриє українську візію.

Для чого потрібна нова конституція?

1. Основний закон у державі, це – не лише ключовий політико-правовий документ. Це – ціннісний орієнтир. Головною у Конституції є Людина. Вона є основною цінністю. Все інше – похідне. А відтак Конституція має розвиватися разом із суспільством. Інакше перестає діяти.
2. Тема нової Конституції буде ключовою на наступних президентських перегонах. Вже пролунали перші заяви про необхідність конституційних зміни. Однак зверніть увагу: поки що йдеться лише про майбутні повноваження тієї чи іншої посадової особи. Я ж пропоную і наполягаю, щоб у центрі дискусії була Людина.
3. Нам не потрібна Конституція Сидоренка чи Іваненка. Конституційний процес не терпить художньої самодіяльності. Конституцію мають написати професіонали.             Час аматорства минув.
4. Сьогодні правда полягає в тому, що охочих отримати владу вдосталь. Здатних її організувати – одиниці. Наше завдання – організувати владу під потреби людини.

Яким має бути шлях до нової конституції?

1. Політичне і правове невігластво знищує Конституцію. Її розтягнули у такий шпагат, що перш ніж відповісти на питання змісту, маємо з’ясувати питання шляху до нього. Сьогодні всі наявні пропозиції щодо можливих змін суперечать самій Конституції, є не легітимними і юридично нікчемними. Розкрити глибше аргументацію я попрошу Володимира Шаповала.
2. Ми маємо чітко розуміти механізм ухвалення нової Конституції. Бо неправдою світ пройдеш, але назад не вернешся. Треба перестати нарешті цілувати корів та влаштовувати шоу із купівлею спіднього. Нас чекає серйозна робота. Сьогодні і зміст Конституції, і шлях до неї є для нас рівнозначними.

Як організувати процес?

1. Перед нами стоїть непросте завдання. Рухатися вперед в умовах внутрішніх і зовнішніх викликів. Рухатися вперед в умовах війни. Іншого шляху об’єктивно немає.
2. За таких умов Україну неминуче очікує перехідний період (до 3-х років). Новий парламент має ухвалити Конституційний акт, що буде відповіддю на питання, яким шляхом ми йдемо до нової Конституції.
3. Нам потрібна правова рамка і плідна робота спільної комісії у трикутнику президент – парламент – громадськість. Без цього нічого не вийде. Кажу про це як учасник роботи над Конституційною угодою 1995 року та Конституцією 96-го. Тільки чіткі правила та зобов’язання дадуть нам позитивний результат.
4. Конституційний акт покладатиме зобов’язання на Президента організувати і провести конституційний процес. Бо тільки Глава держави, як гарант дотримання Конституції, може стати архітектором такого важливого будівництва. А обов’язок парламенту полягатиме в ухвалені нової Конституцію у визначені терміни.
5. Я готовий взяти на себе цю відповідальність. Ми створюємо робочу групу, яку очолить Володимир Шаповал. До кінця року проект Конституційного акту буде винесений на загальне обговорення.

16 липня 2018 р.

Фото: Олександр Косарєв