Радикальна риторика «Свободи» може зіграти злий жарт
Різке невдоволення ВО «Свободи», їхнє бойкотування ймовірного виходу «імперського підручника з історії України»...
й заклик до «масової та категоричної відмови від вивчення у школі мови окупанта – російської», яка міститься у відозві ВО «Свободи» до вчителів, учнів, їхніх батьків, може відіграти подвійну роль.
Зрозуміло, що вилучення, викривлення чи явна політизація історичних подій – неприпустимі дії під час створення підручника з історії України. Виявлення та протест проти такої політики освіти – необхідна складова будь-якого громадянського суспільства. Проте форма і зміст протесту мають бути цивілізованими й професійними.
Не варто применшувати роль шкільних підручників й історії власної держави, оскільки, як би це банально не звучало, саме історія є центральним чинником формування політичної та громадської свідомості громадян, їхніх внутрішньо й зовнішньополітичних орієнтирів, пріоритетів, цінностей. Тому кожна влада і намагається переписати й видати свій підручник, щоб сформувати «єдино правильне» бачення історії в дітей, щоб надалі не виникали такі незручні для нинішньої влади питання, як УПА чи Бандера.
Значною проблемою в шкільній освіті є обмеженість каналів інформації, тобто вивчення історії відбувається з одного, монопольного джерела – певного підручника, який сприймається як правильний, достовірний, оскільки затверджений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту. Ще один негативний фактор – часте переписування підручників з історії, і як наслідок – незнання історії України взагалі та втрата спільного бачення минулого, що має об’єднувати народ. Природною складовою політики будь-якої держави є героїзація окремих подій, постатей, створення спільного історико-політичного міфу, який є важливою складовою сильної нації. Проте герої змінюються разом зі зміною влади й переписуванням підручників. Тут навіть мова йде не про різницю героїв чи бачення історичних подій між поколіннями, які вчили історію у СРСР, або в незалежній Україні. Вже більше 20-ти років Україна ніби кидається з однієї історичної крайності в іншу. Вивчення української історії має перетворитися на послідовний і непереривний процес засвоєння й передачі спільних уявлень і цінностей із покоління в покоління.
Сама реакція ВО «Свободи» на можливе прийняття нового підручника зрозуміла, проте форма дискурсу й лексика відозви, яка розміщена на їхньому офіційному сайті, може тільки шкодити й мати зворотну реакцію. Використання таких фраз, як «не дати зробити з української молоді слухняних московських рабів та яничарів», «з огляду на колоніяльну та холуйську ідеологію теперішньої влади, зокрема совєцько-рабський світогляд міністра освіти та науки Д. Табачніка», «перехід на навчання іноземців з державної мови на мову ворожої держави – російську», може викликати не консолідований спротив введенню нового підручника, а викликати незадоволення самою риторикою даного тексту.
Для відстоювання національних цінностей ВО «Свободі» варто відмовлятися від гучних і пафосних фраз, від гасел і штампів, а переходити на конструктивну критику, надавати свої пропозиції з урахуванням гетерогенності українського суспільства, намагатися шукати спільне й об’єднавче, а не поляризувати й радикалізувати Україну.