Ось така дипломатія. Як МЗС послів збирало

Вчора в альтернативному здоровому глузду МЗС, що на Михайлівській, відбулась знакова подія - «зустріч керівників органів державної влади України з главами дипломатичних місій держав-членів ЄС, США та Канади, акредитованими в Україні». Цими органами у нас, як виявилось лише в МЗС керує міністр, а в інших - заступники.

Справжні дипломати не позбавлені снобізму та розуму, тому мені важко уявити іншого міністра закордонних справ України, який би очолював зустріч керівників без керівників. І з формальної точки зору, і з точки зору суті (про що згодом) можна було б передоручити такий захід комусь із своїх заступників. Але до їх честі, вони виявилися зайнятими. А міністр, звільнившись, від почесного тягаря головування в ОБСЄ, очевидно - ні. Або вислужується. Це нормально. Особливо, коли не вмієш служити. Так могло у керівництва держави скластися враження, що посередня особистіть без доданої вартості, а зараз - добре видно, що і звільняє, і судові рішення коментує, і опозицію критикує. Ось такий справжній заплічних справ майстер. Тепер уже без сумнівів: воно (міністерство) працює.

Загалом ідеологічної роботи, пропаганди і контрпропаганди МЗС не повинно цуратися. Ну. потрібно ж формувати громадську і експертну думку в іноземних державах щодо перспектив членства України в ЄС, щодо неприпустимості висловлення до України територіальних претензій, що Україна чітко дотримується зобов'язань в сфері експортного контролю. Та мало там які ще серйозні питання можуть виникнути?

У нас МЗС агітує і контрагітує іноземних послів про судові рішення і розгони демонстрацій. Значить, питання важливе і державне.

Спершу було неясно, навіщо на зустрічі таких достойних державних мужів і не менш шанованими іноземними послами високопоставлений представник міністерства охорони здоров'я (ну, не невідкладну ж медичну допомогу надавати - для цього у нас є сімейні лікарі), але потім з'ясувалось, що для авторитетного ствердження про аналізи. Аналізи - це важливо для послів. Особливо, якщо це аналізи одного чи одних з опозиційних діячів. Аналізи президента послів, звісно, не цікавлять. Тим більше, що незрозуміло, де він взагалі. Та й звідки у першого заступника міністра інформація про аналізи президента? До речі, а звідки та сама інформація про аналізи опозиційних діячів? Якщо проти них (опозиційних діячів) заведено кримінальну справу - то звідти. Якщо ні - то з історії хвороби. Просто заступнику міністра внутрішніх справ чи голови СБУ ніхто б не повірив. що вони добровільно розголошують таємницю слідства чи історії хвороби пацієнтів. А з заступника керівника МОЗ, що візьмеш? Йому повірять. Тим більше, якщо поруч сидів Кожара (це просто констатація для історії, хто де був в момент скоєння посадового злочину).

Подібні зустрічі з послами відбувалися і раніше при усіх адміністраціях. Але на своїй пам'яті не пригадую, щоб такі докладні прес-релізи публікувалися на сторінці МЗС. Не буду зараз розглагольствувати про ефективність такого виду інформаційної діяльності. Очевидно інше - увесь цей текст циркулярно розіслано на усі наші посольства «для використання при проведенні роз»яснювальної роботи» або ще краще «з метою негайного доведення до відома керівництва держави перебування чи міжнародних організацій».

Таке теж бувало раніше. З різних приводів. І бувають ситуації, коли треба це негайно хапати в зуби і бігти розповідати, бо є проблеми. Бувають ситуації, коли ти вже і сам усім все повідомив, а воно ось прийшло. Всяко буває. Ось бувають випадки, коли читаєш-читаєш, шаленієш, наливаєшся кров'ю (та невже вони там в Києві подуріли таке писати?), а потім заспокоюєшся, ну і кажеш, комусь з молодих, талановитих, але не дуже високопоставлених колег: «У Вас там сьогодні зустріч у місцевому ЖЕКу? ЖЕКи тут державні? Так? Ну. то будьте ласкаві поінформуйте цей державний орган по суті проблеми і підготуйте лист на МЗС про виконання їх доручення.»

Є в МЗС, правда, і ентузіасти, які з цього зліплять свій прес-реліз чи навіть статтю для місцевої преси. Ну, розмаїття - це ж прекрасно! Правда у цих ентузіастів, як правило, не сильно виходить реальні завдання вирішувати. А ви думаєте, якби посли США в нашій пресі виступали зі статтями, кого там ще треба розбомбити, а економічна криза розпочалась через ваххабітську змову, ми в їм сильно вірили? Отож. А мені доводилось частенько бачити ситуацію, коли посли США чи Канади, уже прощаючись «згадували» - а! ось мало не забув! не хотів забирати час цієї зустрічі, але мав доручення столиці ще й це вам розповісти, то я тут зробив пам'ятну записку, а ви, як буде час, почитайте її, бо через місяць мене все ж таки перепитають, як же ви зреагували. Ну, ми ж теж з того ж тіста ліплені, ми завжди раді заспокоїти шанованого колегу, що наступного разу, коли він нагадає, а він нас перепитає, ми конче неодмінно все це прочитаємо і проаналізуємо.

Звичайно, коли посла запрошують в МЗС, та ще й на зустріч з керівництвом (нехай навіть без керівництва), то очікують на якусь інтенсивнішу реакцію. Гіпотетично можна припустити, що серед послів США і ЄС є такі, які нічим не цікавляться і усю інформацію отримують винятково на брифінгах в МЗС України. Але навіть у таких послів є радники, перші, другі і треті секретарі, які цікавляться. Є помічники з числа громадян України, які теж цікавляться і знають. У перших і у других є сотні знайомих і друзів, які теж цікавляться. Тому підсумковий документ все рівно буде інший.

Так само гіпотетично можна припустити, що серед названих послів є професійні і порядні люди. Вони напевне передадуть з відповідними коментарями офіційну позицію Києва до своїх столиць. А далі - надішлють букет квітів деяким лідерам опозиції в лікарню.

Ось така дипломатія.