Про вибори
Я про свій вибір. Я голосував за Правий сектор.
Я про свій вибір.
Я голосував за Правий сектор.
Так, бандити, так неорганізовані і хаотичні, так неоднозначні політично і однозначно в більшості своїй герої. Герої не в ФБ, а на війні. При чому такі герої, що я б на місці їх ворогів теж їх в полон не брав би.
Так, вони в переважній своїй більшості не відповідають моїм персональним вимогам до законодавця чи то пак - народного депутата. Нічого вони б не написали толком (в плані законів).
Я хочу змін в цій країні. Я коливався, обираючи між Самопоміччю і Правим сектором. Це був, в моєму розумінні, вибір реформаторів. Чи благопристойних поміркованих, чи радикальних бандитоподібних.
І я вибрав останніх.
Ця країна загинається. Загинається, бо її не відпускає минуле. Це минуле настільки складне і темне, що з нього не можна еволюціонувати. Від нього треба відмовитися. Його треба зруйнувати. Це наш Карфаген - наш колишній стиль життя і мислення. Там майже все отруєне.
Тому, обираючи Правий сектор, я думав не про тих, хто творитимуть. Я думав про тих, хто зламають все до кінця. Не пошкодують при цьому ні вас, ні мене, ні себе. Вони зруйнують те, що заважає нам розвиватися, для того, щоб на розчищених руїнах ми (або хтось після нас) змогли почати будувати щось нове і пристойне.
Я їх боюсь, але я голосував за них з усвідомлення, що жахливий кінець - це все ж таки краще за жахіття без кінця.
Від усвідомлення неминучості таких революційних змін.
Від усвідомлення, що краще таку силу привести до влади законно, ніж дати ситуації розвиватися у нинішньому руслі, чим, можливо, привести до влади ще чорніші і безжалісніші сили, породження якихось темних закутків вулиці.
Але українці думають інакше.
Хочуть красиво, гарно, благородно. Без зусиль, без крові. Я їх розумію. Але не вірю, що це можливо.
Дай Бог, щоб я помилявся.