Чому не треба дивуватися, коли Грузія не вводить санкцій проти РФ
Ми співчували, але не вважали війну Росії проти Грузії своєю. Тому почали воювати самі у 2014 році.
У 2008 році Україна не пішла далі висловлення солідарності Грузії. Ми співчували, але не вважали війну Росії проти Грузії своєю.
Тому почали воювати самі у 2014 році.
Тому і не повинні дивуватися, що нинішня Грузія, попри усі позірні наміри інтегруватися з ЄС і НАТО не вводить санкцій проти РФ.
У 2008 році я працював в Единбурзі. Грузинського консульства в столиці Шотландії не було і слова підтримки я адресував комусь із знайомих в грузинському посольстві в Лондоні.
А потім була цікава і повчальна історія, якою я пишаюсь. Російська пропагандистська машина дуже швидко виригнула якесь кінопроізвєдєніє "Война 08.08.08", де, серед іншого, Україну між рядків звинувачували у розпалюванні цієї війни, а по факту йшлося про поставки українських озброєнь.
Мій російський колега, здійснюючи широку циркулярну розсилку проізвєдєнія по Шотландії, прислав екземплярчик і мені разом із супроводжувальним листом про те, що в фільмі "міститься правдивій погляд на війну, який, можливо, буде для мене небезінтересним".
Мовою дипломатії мого російського колегу важко охарактеризувати інакше, ніж словом "мудак". Але я вже знав йому ціну після кількох дискусій подшофе на тему Голодомору і "чєво ви нас так нєнавідєтє?" Тому фільм я вирішив " проковтнути" без коментарів - просто повернув назад поштою.
Але зло затаїв...
Через пару місяців після майже річних зусиль міськрада Единбурга прийняла відозву щодо Голодомору. Мені дуже допомогли в цьому двоє друзів - депутатів міськради від партії шотландських націоналістів українець Стефан Тимчевич і шотландець Стів Кордоуні. Фракцію націоналістів ми переконали порівняно легко, але проблема полягала в тому, що голоси в міськраді ділилися точно порівну, і лейбористи воліли перестраховуватися і не робити різких рухів з питань Голодомору. Тому у нас з націоналістами була домовленість, що проект рішення/відозви по Голодомору ми зробимо дуже нейтральним.
Але мої друзі-націоналісти захопилися, спіймали кураж, використали процедурні хитрощі і коли я отримав оригінальний текст, то просто розплився від щасливого здивування: там було все, що могла би, приміром, написати Львівська міськрада - і злочин проти людяності, і геноцид українського народу, і усе інше, що лише могло потішити око українського дипломата.
Це якраз був переддень мого повернення в Україну.
Тому мій останній лист в якості генконсула в Единбурзі я надіслав генконсулу Росії: "у додатку надсилаю офіційну позицію міськради Единбургу щодо Голодомору в Україні в 1932-1933 роках. Вам напевно буде небезінтересно ознайомитися з правдивою оцінкою цієї події."
Це була моя особиста помста за війну 08.08.08.
Джерело - Facebook