Дружба з Росією у нас понад усе?

Новинами поширюються два повідомлення про ДТП, що впродовж ночі сталися з двома різними іноземними дипломатами в Україні. І вони такі різні в усьому.

Польський консул у Вінниці десь на трасі під Житомиром протаранив Жигулі, які без світла фар виїжджали з другорядної дороги на головну. У цій історії можна лише поспівчувати і батькам загиблих підлітків, і консулу, який, очевидно, став жертвою порушення правил дорожнього руху з боку компанії підлітків, які вже розплатитися за це своїми життями. Повідомляють, що дружина консула також доправлена до лікарні (судячи з фотографії удар прийшовся на праву, пасажирську, сторону машини, якою пересувалось подружжя). Очевидно впевненість у своїй правоті дозволила консулу поводитися так, що українські журналісти стверджують, що він був тверезий. Якби у цій ситуації не було жертв, то консул, швидше за все, спокійно продовжив би свою роботу в Україні. Але в ситуації з багатьма жертвами, його швидше за все, якийсь час потримають в Україні на період слідства та щоб зберегти обличчя польської дипломатії. Потім чоловіка відкличуть додому, де, сподіваємось, він благополучно працюватиме собі далі.

Зовсім інакшою виглядає історія з аташе російського посольства в Києві, який за спостереженнями української поліції, будучи у стані алкогольного сп"яніння, скоїв ДТП на Новообухівській трасі. За "дипломатичними канонами" він поводив себе грамотно - зачинився в машині, дочекався "підмоги" зі свого посольства, і на автомобілі когось із колег поїхав собі геть. Машину його повезли на евакуаторі, бо, очевидно, випити аташе любить, як і швидко їздити, а на Новообухівській трасі є де зайнятися і одним, і іншим.

Очевидно, не без допомоги нашої поліції в пресу потрапила акредитаційна картка росіянина, видана вітчизняним МЗС. Для дипломатів це основний документ, який підтверджує їх імунітет та права (багато хто помилково вважає, що дипломатичний імунітет дає дипломатичний паспорт, але вважати так - це народним депутатам себе обманювати). Що, окрім сповненого жаги до розвитку дружніх відносин з Україною обличчя Ришнікова Віктора В"ячеславовича, привертає увагу в акредитаційній картці?

Він народився 27 вересня 1975 року. Тобто, аташе (а це найнижча дипломатична посада, на яку призначають новачків) нещодавно стукнув сороковничок. І тут вже фантазія може підказати, що завгодно. Можливо - це завгосп посольства, якого російський посол зробив своїм коханцем, і далі просунув і висунув свого фаворита на дипломатичну посаду. Можливо нещодавня сварка закоханих призвела до нервового зриву у Ришнікова, який він емоційно намагався втопити у вині (а на Новообухівській трасі є підходящі для цього місця).

А ще можливий варіант, що Ришніков ніколи в МЗС не працював. А працював в якійсь із силових структур, а на роботу в Україну потрапив під прикриттям, як працівник цієї структури, які за покликанням і наказом сприяють нормалізації українсько-російських відносин шляхом організації терористичного підпілля та повалення фашистського режиму української хунти. І, цілком навіть може бути, що оковитою підгулялий аташе зловживав на вербувальній бесіді з якимось із наших не надто морально стійких офіцерів. Якщо це справді так, то росіяни невдовзі відкличуть героя хмільних поїздок додому, де, безсумнівно, йому і далі знайдеться робота, бо планів по Україні у Росії багато.

І тут таки не зможу утриматися, щоб не нагадати простої речі: якби в березні 2014 року українська влада правильно зреагувала б на війну, що її Росія розпочала проти України, ці п"яні упирі з російського посольства вже півтора роки катались би не по Новообухівській трасі, а по федеральній в районі Ростова. Але ж дружба з Росією у нас понад усе?

Источник: Facebook