Дрес-код Зеленського. Правила мають залишатися однаковими для усіх

Дрес-код президента Зеленського, його схильність до стилю кежуал або навіть до елементів спортивного одягу, ймовірно, мають дві причини.

Перша – слідування стилю деяких світових лідерів бізнесу – як то Джобс, Цукерберг і тд.

Друга – політичний знак чи послання: «я звичайна людина».

І перше, і друге вже не нове в світовій політиці, і не Зеленський винайшов це. Навіть такі ультраконсервативні події світу «високої дипломатії» як зустрічі Великої сімки чи двадцятки не обходяться без зустрічей без краваток або без переодягання у національні костюми тощо.

А скільки тепер з політиками відбувається різного роду «шкарпеткових інцидентів», які викликають захоплення і коментарі світових медіа та мільйонів глядачів!

Ще Алексіс де Токвіль спостеріг, що світ розвивається шляхом «демократизації» – демонтажу усіх видів бар’єрів (кланові, класові, релігійні, соціальні і тд, і тп) у спілкуванні та взаємодії громадян.

Навіть дипломатичний протокол (найбільш консервативний розділ науки і практики дипломатії) стає загальнодоступним – наприклад, сто п’ятдесят – двісті років тому бізнес-картки були привілеєм чи інструментом лише послів, а зараз – найбільш поширеним і обов’язковим елементом ділової етики назагал.

Демократизація зовнішнього вигляду політиків є частиною цього процесу.

Для Володимира Зеленського – це «фішка», цілком конкретне апелювання до одного з основних меседжів його виборчої кампанії – «я не такий, як старі, я інший, я доступний, я простий, я людяний, я не визнаю штучних бар’єрів між собою і співгромадянами».

При цьому варто відзначити, що президент має стиль – він у прекрасній фізичній формі, йому личить те, що він вбирає, його одяг гарний і не ображає естетичні почуття, навіть якщо допустити, що політик Володимир Зеленський порушує в чомусь дипломатичний протокол.

Але ж ми також бачили, що політик Зеленський цілком здатний розуміти, де підкреслення через форму одягу свого основного політичного меседжу доречне, а де – ні: і на зустрічі у президента Макрона, і під час інаугурації Володимир Зеленський носив бездоганно діловий, офіційний, формальний костюм з краваткою.

Проте у випадку із зустріччю з міністрами закордонних справ Німеччини і Франції (на фото зустрічі президент України одягнений в сорочку без краватки та піджака, а гості «при усьому параді») «протокольна проблема» таки є.

Метою дипломатичного протоколу назагал є створення таких обставин дипломатичного спілкування, які би забезпечили повагу і рівність сторін.

Якщо одна сторона отримує якусь перевагу, то для іншої це може бути образою і причиною вчинити демарш та скандал.

Саме тому у світі дипломатії, який демократизується, правила мають залишатися однаковими для усіх. На самітах Великої сімки або усі одягнуті формально, або усі без краваток, або усі переодягаються у кімоно.

Так має бути і в адміністрації президента України: усі учасники зустрічей – і президент України, і іноземні гості мають бути в однаковій ситуації. Щонайменше, іноземні гості мають бути попереджені, який стиль одягу обере український президент, і мати можливість чи право адаптуватися до ситуації.

Правило кежуал дрес-коду на робочих зустрічах з представниками деяких монархій і консервативних держав я би не рекомендував навіть пробувати практикувати. Але під час зустрічей з нашими друзями з Європи і Північної Америки – чом би й ні?

Як говорив Козьма Прутков: «неважно если что то идет неправильно – возможно это красиво выглядит». Наприклад, це може звучати як відкидання будь-яких бар’єрів, рамок, кордонів і меж у спілкуванні з тією частиною світу, в яку Україна хоче інтегруватися, але наразі наштовхується на нездоланні бар’єри, рамки, кордони і межі.

Тому немає, з моєї точки зору, жодної проблеми, що «на своїй території» президент Зеленський встановлює свої правила дрес-коду, тим більше, що вони мають цілком зрозумілу природу.

Проблема в тому, що служба протоколу президента поки не адаптувалась до політичного моменту, стилю і вимог нового господаря Банкової.

Очевидно, команда, яка прийшла з Зеленським не розуміє цих нюансів, а професійна команда держслужбовців в адміністрації президента поки не користується довірою президента настільки, щоб обговорити з ним усі ці деталі.

Але це не найскладніше питання формування нової команди і нових підходів. Це потрібно просто взяти і зробити.