І знову про Будапештський меморандум

Назагал дискусія може бути і дуже короткою. 1 березня 2014 року в.о.міністра закордонних справ України А.Дещиця на брифінгу повідомив, що Росія відмовилась від консультацій в рамках Будапештського меморандуму.

Далі ніби й нічого дискутувати.

Але теза знову пролунала з вуст найрейтинговішого наразі кандидата в президенти, який має солідну команду зовнішньополітичних радників (я так розумію, що зараз опоную не так Юлії Тимошенко, як Григорію Немирі).

Особисто мною це сприйнято як спроба пошуку альтернативних Нормандському і Мінському міжнародних переговорних форматів. При чому не вигаданих, чи таких, що потребують довгого попереднього обговорення з можливими учасниками, а таких, де сторони можуть по різному сприймати свої зобов’язання, але не можуть спростувати сам факт наявності цих зобов’язань.

Звичайно, такий месидж не виключено, що сприйматиметься міжнародною спільнотою з певним скепсисом, але тим не менше значно сприятливіше за ідею виходу з Мінських домовленостей і початок пошуку якихось нових домовленостей і формату для їх обговорення.

Якщо моя здогадка підтвердиться, то цей напрям думки ЮВТ може знайти порозуміння і серед українських експертів, і (тут я роблю дуже вільне припущення) в політичному середовищі. Принаймні і Майдан Закордонних Справ і, припускаю, політична партія УКРОП хоч і матимуть зауваження, але вітатимуть початок пошуку виходу з глухого кута Мінських домовленостей.

Які можуть бути застереження?

Учасниками Будапештського меморандуму є Україна, США, Великобританія, Франція, Росія і Китай.

Наявність серед переговірної групи Китаю (припустимо, що усі учасники погодяться на консультації згідно з положенням БМ), який нині переживає загострення у відносинах зі США, радше стане для нас проблемою, ніж досягненням.

Включення до числа переговірників Великобританії було б прекрасною ідеєю, якщо дипломатія цієї країни готова до ангажування у щось інше, окрім перемовин щодо Брекзиту.

Будапештський меморандум офіційно робить учасником консультацій США, яких так бракує в Нормандському форматі. Але водночас БМ виводить з числа учасників консультацій Німеччину. Пригадуємо, що позиція Німеччини була однією з причин, чому в Нормандському форматі немає США.

Таким чином, переговірний чи консультативний формат БМ вирішує одну проблему - запрошує до діалогу США, але створює дві інші - присутність за столом переговорів Китаю і відсутність Німеччини.

А який сенс обговорювати війну в Європі без Німеччини?

Не вирішує формат БМ і питання ширшого залучення до переговорів Європейського Союзу (що, з нашої точки зору було б бажаним, оскільки в ЄС є не лише ті, хто втомилися від санкцій проти Росії, але й ті, хто готовий ці санкції розширювати далі).

Порядок денний консультацій в рамках Будапештського меморандуму теж дуже складне питання.

З одного боку, починаючи з чистого аркушу, чому би не спробувати включити до порядку денного переговорів питання Криму? Ну, хоч в якійсь, непрямій, завуальованій формі....

Але знову ж таки очікуємо незмінну російську позицію - на Сході України «их нет», Крим відійшов Росії якось сам, Будапештський меморандум Росія не порушувала, бо ядерною зброєю Україні не загрожувала. Здається, що «нет прийома против лома»

Насправді тема можливого розміщення на території України в Криму російських ядерних озброєнь - це саме тема для консультацій, бо Будапештський меморандум і був укладений внаслідок рішення України про виведення усіх ядерних озброєнь зі своєї території. Але знайти формулу консультацій з цього приводу, не наступивши Росії на хвіст з її «тема Криму закрита» напевно неможливо.

Також консультації в рамках Будапештського меморандуму можуть відкрити вікно можливостей, щоб виправити ще одну грубу помилку української дипломатії - згоду вести переговори в Мінську. Лукашенко і так отримав вже значно більше, ніж заслуговує.

Ну, і навіть якщо Україна зможе обійти усі пастки навколо проблем складу переговірників та порядку денного можливих консультацій в рамках БМ залишиться проблема формальних обмежень текстом меморандуму.

Багато політиків все ще не знайшли в собі сили почитати текст БМ. А це - менше сторінки. І стисло цей «дипломатичний манускрипт» свідчить, що з огляду на приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерної держави інші країни-підписанти зобов»язуються не застосовувати проти неї ядерну зброю, погрози застосування сили і не застосовувати силу, а також поважати усе, що не поважає нині Росія. Все. Крапка.

І якщо це не буде дотримано, то вони добиватимуться негайних дій Ради Безпеки ООН. Все. Крапка.

Тому якщо нинішнім виступом Юлія Володимирівна намагалась пташиною мовою проголосити гасло - геть від Мінська, це буде почуто.

Якщо це була схоластика і спроба ще раз в присутності іноземців згадати слово «гарантії», то це не справляє враження. Слова «гарантії», яке вжила у своєму виступі Юлія Володимирівна, в англійському тексті Будапештського меморандуму немає. І вони, на Заході і в Росії знають, що ми знаємо, що вони знають. Так сталось.