Спроба об’єднати українське православ’я – лише піар?

Проблема існує, вона гостра, і розмови про те, що «політики не мають втручатися в справи церковні» – не більше, ніж політичний інфантилізм або погано приховані спроби залишити все, як є в інтересах Москви.

Усі Церкви творили живі люди. І кожна церква є творінням рук людей.

І подолання розколу в українському православ’ї, як і сам розкол, – це не справа Церкви, а результат дій людей, політиків (як і перехід свого часу Київської митрополії з-під підпорядкування Константинополя в підпорядкування Москви).

Але проблема об’єднання українського православ’я це не лише проблема Української православної церкви Київського патріархату і Української автокефальної православної церкви.

Це прекрасно, що президент Порошенко знову поговорив зі Вселенським Патріархом (в 2012 році особисто знайомив міністра економіки Порошенка з патріархом Варфоломієм і сподіваюсь, що Петро Олексійович виконав публічно дану того вечора обіцянку підтримати Вселенський Патріархат матеріально). Добре, що заручився підтримкою-листами-зверненнями представників двох згаданих вище Церков.

Але спроба викреслити, винести за дужки процесу Українську православну церкву Московського патріархату не подолає розкол у православ’ї.

І якщо Петро Олексійович не зрозумів до кінця позицію Вселенського Патріархату, то спробую пояснити: ВП хоче подолати розкол, а не зафіксувати його якісь нові лінії. Так, для того, щоб тема томосу (рішення про надання статусу автокефалії) набула для Константинополя (Священного Синоду Вселенського Патріархату) реального значення і звучання дійсно нас спонукають оформити відповідне прохання і від православної спільноти, і від державної влади.

Верховна Рада вже висловлювала свою позицію. Сенсу робити ще якісь звернення я не бачу з однієї простої причини – для Вселенського Патріархату окремих звернень частини (але не всіх) православних церков України буде недостатньо.

І саме на формування спільного бачення процесу подолання розколу в православ’ї серед українських віруючих та духовенства могла би бути спрямована діяльність президента Порошенка. Могла би.... Але не стала.

В 2014 році ми пропонували свої послуги в цьому питанні. Пригадуєте Валерій Чалий (Valeriy Chaly), як я попереджав Вас влітку 2014 року, що тема православ’я стане для Порошенка актуальною за рік до виборів, але це буде надто пізно? І пригадуєте, що Ви мені відповіли?

Об’єднання українського православ’я в якійсь з форм має спершу стати фактом життя в Україні. Фактом життя, який цінується і оберігається державою. І лише після того Вселенський Патріархат набереться політичної мужності зробити свій крок. Вселенському Патріархату більш як 2 тисячі років. Грати на догоду політикам держави, якій 20 з чимось років, які обираються в кращому разі на два терміни ВП не буде.

Наша влада, і багато хто серед нас все сподіваються, що питання стабільності гривні за нас вирішить МВФ, боротьби з корупцією – США, безпеки – НАТО, впливу ФСБ на РПЦ – Вселенський Патріархат. На жаль, так не буде. Спершу українська влада, обрана і підтримувана українським народом має вирішити усі ці питання. А далі все докладеться. Якщо воно ще буде потрібне.

Узаконювати розкол і нашу бездіяльність Варфоломій не буде.

Зараз же наступило несподіване «прозріння» президента – треба щось робити!

І як завжди, розпочалась імітація. Імітація бурхливої діяльності по створенню Автокефальної православної церкви.

Так не вийде.

Чи і завдання ніхто не ставить? Лише піар!