Український посол у США стала заручницею обставин
Чи можна було уникнути скандалу зі звинуваченням у втручання у внутрішні справи США?
Ситуація з вищою мірою недипломатичним листом спікера американського Конгресу з вимогою звільнити посла України у США створює достатньо серйозну кризу для української дипломатії, яка вимагає дуже ретельного аналізу ситуації перед будь-якими діями у відповідь.
Почну з очевидного питання – а чи варто було президенту України їхати на завод з виробництва зброї у Пенсильванії?
Усі ми добре знаємо, що майбутнє американської військової допомоги Україні є одним з найсерйозніших викликів для української дипломатії. Противники допомоги Україні, серед іншого, часто висловлюють думку, що витрачання величезних сум допомоги Україні (замість того, щоб витратити їх на фінансування якихось внутрішніх пріоритетів чи програм у США) не відповідає інтересам Америки. Тобто – не дає американцям жодного зиску. У цьому контексті візит президента України на новостворений чи розширений під потреби України завод – це правильний месидж, який покликаний нагадати, що допомога Україні вигідна США навіть з точки зору збільшення фінансування своєї промисловості і створення нових робочих місць (є і інші аргументи, чому допомога Україні відповідає інтересам США, але до нинішньої ситуації вони не мають стосунку).
Чи можна було уникнути скандалу зі звинуваченням у втручання у внутрішні справи США?
Складне питання, для повної відповіді на яке мені бракує інформації, але спробую на основі того, що мені відомо на цю хвилину.
Зрозуміло, що підготовка візитів іноземних лідерів, компонування програми, часові рамки, обʼєкти для відвідування – це завжди було питанням надзвичайно чутливим. Для України потенційні та прямі загрози її лідеру на сьогодні вимагають підвищеної секретності, а деталі візиту переважно тримаються в таємниці до останнього моменту. Американці, в практиці яких нерідко відбуваються відвідання їхніми президентами своїх військових контингентів закордоном в зоні бойових дій, прекрасно володіють практикою публічного оголошення про такі події постфактум.
Мені невідомо чи мали американські законодавці доступ до інформації про підготовку відвідання президентом України заводу у Пенсильванії і чи мали завчасно можливість висловити зацікавлення приєднатися до групи, що супроводжувала президента України в поїздці? Натомість добре відомо, що республіканці знали про підготовку візиту назагал і навіть отримували пропозиції щодо зустрічі з Володимиром Зеленським, від яких, одначе відмовились.
Зокрема український президент заявляв публічно, що хоче презентувати свої плани кандидату у президенти США Дональду Трампу, одначе ця зустріч в рамках нинішнього візиту так і не відбулась. І не через відсутність інтересу української сторони. З огляду на це важко представити республіканців жертвою змови, метою якої було вплинути на президентські вибори в США, відгородивши їх від участі у візиті президента Зеленського.
Також у поїздці в Пенсильванію президента України не супроводжували члени Конгресу. Присутність вищої посадової особи штату і зустріч з губернатором відвідуваного штату є протокольною нормою і звичаєм і не може закидатися як порушення чого б там не було.
Не знаю чи можна було знайти на території США інший подібний завод поза штатами, які визначатимуть долю майбутніх виборів в США, але зауважу, що штат Пенсильванія надто зручно розташований як з точки зору переміщення між Вашингтоном і Нью-Йорком, так і з точки зору трансатлантичних перельотів.
Я також поки не знаю, чи обговорювалось в нашому посольстві у Вашингтоні відвідання зазначеного підприємства з точки зору політичних ризиків, повʼязаних з виборами у США? Якщо обговорювалось і зважена позиція була за поїздку – це одне, якщо не обговорювалась – це погано. Але ставлячи себе на місце посла Маркарової, мушу визнати, що напевно, зваживши ризики, рекомендував би президенту Зеленському летіти у Пенсильванію.
Надто важливо було і є донести сигнал, що допомога Україні вигідна американцям, надто добре Пенсильванія відповідає логістичним потребам (мінімальні відстані, мінімальний час для переїздів). Також посол однозначно враховувала, що пропозиції республіканцям від України про зустрічі були, і саме ці пропозиції були знаком того, що Україна дотримується правила збалансованих відносин з обома політичними партіями.
Так виглядає, що ультиматум республіканців продиктований винятково інтересами виборчої кампанії в США. Реагування на нього стане підігруванням у виборчій кампанії у тій же мірі, що і ігнорування.
Можу лише висловити співчуття шанованій мною Оксані Маркаровій, що вона стала заручницею становища. Зрозуміло, що працювати з MAGA крилом республіканців було для неї непростим завданням і досі, а тепер це перетворюється на нездоланну проблему.
Разом з тим, саме тому що будь-яке реагування на ультиматум є програшним для України у будь-якому разі, я би не поспішав щось робити негайно. Робити гірше можна в будь-який час. Але залежно від того, як на цю ситуацію захочуть зреагувати у Білому домі, з цієї кризи можна буде вийти з мінімальними втратами. А крок цей очевидний – розширення військової допомоги і скасування обмежень на її використання.