Зрозуміти Путіна, або Чому Педро такий Аграмунт
Педро Аграмунт - іспанець, голова парламентської асамблеї Ради Європи. Тієї асамблеї, що ніби тисне росіян, бо є за що. І за що на них тиснути знають в Європі не одні українці.
Але Педро Аграмунт належить до категорії товстолобих путінферйштейнерів. Він хоче повернення Росії в зал Ради Європи. Заявив про це відверто, і навіть оголосив свою священну війну за цю абсолютно несвященну ідею.
Він на словах ніби і підтримує Україну, але Росію хоче повернути в РЄ без будь-яких змін її політики щодо Криму чи Донбасу.
Педро Агнамунт каже, що Росію не виправиш, якщо з нею не розмовляти. І як кожен недалекий самовпевнений європейський провінціал чи валенсійський месія впевнений, що саме він якраз і здатний переконати Путіна чи Росію щось змінити.
Копирсання в свідомому і підсвідомому Аграмунта на цьому облишимо, а зосередимось на тому факті, що Росія є одним з найбільших контрибуторів (платників) до бюджету Ради Європи. Гроші усім потрібні. Навіть від торгівлі з окупантами (тут логіка Аграмунта не сильно відрізняється від логіки української влади).
Але у випадку з Аграмунтом все не так просто, адже проти повернення Росії в Раду Європи виступають і багато урядів, які входять до Ради Європи, а також і більшість членів Парламентської асамблеї Ради Європи.
Окрім того, існують принципові аргументи, тисячі раз озвучені і українськими делегатами в ПАРЄ, і багатьма іншими: якщо ми покарали Росію за якісь порушення наших, радоєвропейських принципів, то як можна скасовувати покарання, не досягнувши зміни політики Росії? Цим же ми лише підриваємо довіру до власних принципів, власних рішень, та чого там гріха таїти - фактично розвалюємо своїми ж руками організацію.
Але Аграмунту не йметься. Йому байдуже, що його діяльність трактують як підрив організації, яку він же і очолює (Богу дякувати тимчасово).
І любов до Росії Аграмунта не знає кордонів. Ні українського, ні навіть держав-членів Ради Європи. Ось Аграмунт разом з делегацією когось звідкись на запрошення і літаку росіян вирушив у Сирію.
Ну, зрозуміло ж навіщо. Ми вже бачили, бачимо і бачитимемо такі візити в Крим. Робляться вони лише для одного, щоб пізніше візитери могли заявити - я там був, все бачив на власні очі, там все в порядку. Ну, є такі люди, які щиро або за гроші переконані, що життя є саме таким, як його бачать власні очі.
Ну, і для картинки на російських пропагандистських каналах це робиться не в останню чергу.
Одним словом мета цього - обман.
Це добре розуміють і наш постпред при Раді Європи Дмитро Кулеба, і члени делегації України в Раді Європи, наприклад, Ірина Геращенко, які відразу ж висловили різкий, а часами і справедливо їдучий протест проти використання Педро Аграмунтом імені Ради Європи задля виправдання російських воєнних злочинів в Сирії.
І правильно роблять. Не стомлююсь повторювати, нам пощастило мати дуже професійне і патріотичне представництво в Раді Європи. І урядове, і парламентське. А це вселяє сподівання.