Безвісті пропавших солдат в 21 столітті не має бути, але вони у нас є
Чимало матерів в Україні ще досі чекають на повернення свого сина, або бодай на його могилу
Кожна мати має право знати, де могила її дитини..
Безвісті пропавших солдат в 21 столітті не має бути, але вони у нас є.
Система ДНК ідентифікації загиблих та зниклих безвісти, яку я почала створювати ще у 2014 році – продовжує працювати і зменшувати кількість безвісті пропавших солдат у нашій краіні.
На сьогоднішній день в базу даних внесено інформацію про 2203 зразки фрагментів невпізнаних тіл.
З цієї кількості тіл і решток виділено 991 унікальних ДНК профілів.
Відповідно до ДНК тестів родичів загиблих і зниклих безвісти в наявності лише 568 збігів ДНК профілів.
Таким чином 568 родин загиблих в Ато, завдяки системі ДНК ідентифікації, знають де похований їх син, мають могилу та отримали державну підтримку.
Інші тіла, ДНК яких зберігаються в базі даних, досі не ідентифіковані і скоріш за все не належать українським солдатам.
Ці тіла поховані на цвинтарях Дніпропетровської, Запорізької та Луганської областей.
За даними Міжнародного червоного хреста кількість пропавших безвісті за час війни на Донбасі з обох сторін складає понад 1000 осіб.
Чимало матерів в Україні ще досі чекають на повернення свого сина, або бодай на його могилу.
На окупованих територіях досі знаходяться могили і рештки наших бійців.
Я звертаюсь до Трьохсторонньої контактної групи ще раз підняти питання вивезення решток тіл наших загиблих.
Також Украіна готова буде після ідентифікації передати тіла не українських солдатів їх родичам.
Для цього матері чи інші кровні родичі загиблих і пропавших без вісті з територій, які тимчасово не контролюються Україною, зможуть здати ДНК аналіз і після проведення ДНК ідентифікації будуть мати право провести перепоховання.