Не стало Любомира Гузара…

В останній весняний вечір нас покидає надзвичайно світла особистість, моральний авторитет, що був живим втіленням совісті нації, велич духу якого відчувалася усією душею. 

Мільйони греко-католиків по всьому світу схиляють голови у скорботі. Для вірян Блаженніший Любомир запам'ятається відродженням та розвитком УГКЦ й її поширенням на центр та схід України. Саме за його керівництва сталася знакова для греко-католиків подія - церква формально перестала бути галицькою чи західноукраїнською, а отримала визнання у якості загальноукраїнської й однієї з найвпливовіших у державі. Будівництво Патріаршого собору й перенесення престолу до столиці було яскравим підтвердженням цього факту.

Для українців незалежно від віросповідання багаторічний Предстоятель УГКЦ був одним з небагатьох моральних авторитетів, котрий своїм життям показував приклад служіння державі і суспільству. Уже відійшовши від управління Церквою він разом з низкою інших моральних авторитетів країни взяв активну участь у створенні «Ініціативи першого грудня». Руху, що був створений у двадцяту річницю референдуму щодо незалежності України та був покликаний до інтелектуального перезавантаження української держави.

Для мене Блаженніший Любомир Гузар був особистітю до життєвої мудрості якої хотілося дослухатися, роздумувати над його водночас простими і в той же час надзвичайно глибокими філософськими висловлюваннями, в яких крилися поради на кожен випадок життя. Щаслива, що під час неодноразових візитів Блаженнішого Любомира у Замок-Радомисль не один раз мала змогу спілкуватися з ним на різні теми. Обговорювали і мої законодавчі ініціативи, зокрема щодо питання запровадження душпастирської опіки в лікарнях та інших медичних закладах, а також у війську. 

 »Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чиніть добро»,- говорив Блаженніший Любомир, так давайте будемо слідувати його настановам.