Каталонський референдум та його наслідки для України

Спроба провести референдум у Каталонії (Іспанія) дала можливість сформулювати декілька важливих для безпеки України наслідків. По-перше, відсутність єдиної реакції в українській громадській думці щодо відокремлення регіону від метрополії в українському суспільстві. Це не стільки говорить про потенційну схильність українського суспільства до об’єктивної оцінки, скільки – відсутність розуміння процесів, які відбуваються поза Україною взагалі. Саме тому маніпулятивним стало твердження про якісь аналогії між сепаратизмом в Україні та Іспанії. І саме тому, більшості європейців все-одно що відбувається в Україні.

По-друге, це вже була далеко не перша спроба провести референдум у Каталонії. І з кожним разом ситуація загострюється. Йдеться про те, що пошук мирних варіантів виходу з кризи з кожним разом ускладнюється, а нереалізовані права каталонців (у тому числі й право на самовизначення) з кожним разом набувають більшої нагальності. Алгоритм активації будь-якого екстремізму (тероризм, війна тощо) – неспроможність реалізації актуальних для багатьох прав в умовах діючої системи. Тобто, чим довше права будуть нереалізовані, тим зростатиме запит на екстремізм як метод їх реалізації. І каталонський приклад – це свідчення цьому.

Насильницьке притиснення будь-якого права у демократичній країні призводить не до залякування населення, а до активізації підтримки тих, щодо кого було застосовано насилля. Тобто, за таких обставин шанси отримати більшість на наступному референдумі у каталонських сепаратистів зростають.

По-третє, конфлікт у Каталонії – це не протистояння не- чи напівлегальних угруповань проти центру, йдеться про конфлікт між центральною та регіональною владами, який призвів до насильницьких методів. Тобто, йдеться в обох випадках – владами обраними народом. А це говорить про те, що легітимно застосовувати насилля формально, але – уже не монопольно, мають право обидві сторони. Що породжує різні системи справедливості, які однаково щиро вірять у праведність їх насилля.

По-четверте, «мовчання Європи». У вирішенні іспанської проблеми, Європейський Союз практично повністю відчужився. Поодинокі заяви про те, що Каталонії доведеться окремо набувати членство у Євросоюзі не сприяли вирішенню проблеми. Таким чином, чіткий меседж, які отримали члени ЄС та його сусіди – Європейський Союз не може вважатись гарантом безпеки навіть для власних країни, у разі виникнення у них відцентрових тенденцій. Для України цей випадок є показовим, оскільки ми вважаємо, що Євросоюз відіграватиме вагому роль у гарантуванні української безпеки.

По-п’яте. Приклад Каталонії та бездіяльності Євросоюзу може призвести до ефекту доміно не лише в Іспанії (де є регіон з яскравішим терористичним минулим – Країна Басків), але й на Європейському континенті взагалі. Тим самим, створюючи зону турбулентності у Старому Світі та послаблюючи Євросоюз.

І плавно переходимо до шостого пункту. Кому це потрібно, крім ініціаторів референдуму? Це потрібно зовнішнім силам, які зацікавлені у послабленні та подробленні Європейського Союзу. А це – не лише Росія. У сильному конкуренті не зацікавлений жоден з глобальних світових гравців. До речі, на думку самих іспанців, найбільшої загрози їх національним інтересам несуть США (59%), Китай (51%) і лише на третьому місці – Росія (47%).