НАБУ - головний бастіон боротьби за нову країну
Якщо НАБУ по-справжньому запрацює - всій корупційній системі прийде хана
Я вже в очікуванні.
В очікуванні, коли владна жабогадюка почне втовкмачувати дурачкам по той бік телеекранів про те, що «вашингтонський обком нам не указ!». Мовляв, що це ми цю кляту піндосню слухаємо, у нас свій, особливий, український шлях! У нас армія ого-го! Ми тут самі все порішаємо!
А якийсь Ляшко буде підспівувати - так, які там іноземці, ганьба, у нас що, українців нема? Будуть апелювати до всього найбільш тупого, що є в українцях. В сподіванні, що прокатить. Що українці з'їдять це скрєпне лайно. До речі, не нагадаєте країну, де таким само шляхом свого часу йшли?
...Бо вони бояться НАБУ. Бояться до усрачки. Вони розуміють, що, при всіх своїх негараздах, перегинах, піар-дурощах Ситника цей орган є їх найбільшим траблом. І це прекрасно розуміють і на Заході.
Якщо НАБУ по-справжньому запрацює - всій цій системі прийде хана. Тому вони підуть на все. От зараз, під шумок зашквару Саакашвілі, вони спробували протиснути свій законопроектик, щоб зняти Ситника. Цікаво, кого на Банковій хотіли б бачити в НАБУ? Може, Розенблата?
Подумалось в темних глибинах владної коаліції - народ вже в афігє від того, що раптом виявилося, що «царь (грузинський) не настоящий». Саме час кувати залізо й вбити двох зайців. При чому, НАБУшний насправді набагато більш в перспективі небезепечний.
Вибрали, щоправда, невдалий момент. Ну поки трохи отримали відкоша - типу зняли папірець з порядку денного. Але ж сам законопроектик нікуди не подівся. Він чекає. Вони чекають.
На черговий зальот Ситника. На нашу байдужість та втому. На те, що проканає. На те, що знову, під виглядом вишиванки та камлань «Слава Україні», патякань про «мову солов'їну» вдасться продовжити своє жирування на країні, яка могла б зараз бути вже в ЄС та НАТО. Але натомість стрімко прямує до третього світу.
Тому повторюсь - ми можемо не любити Ситника як завгодно. Але НАБУ - це зараз не стільки орган, скільки головний бастіон боротьби за нову країну.