Вчорашні герої війни перетворюються на суспільну небезпеку
Держава й не хоче, й не може у її нинішньому жалюгідному стані вирішити проблему ресоціалізації учасників війни
Знаєте, яку найбільшу х*рню я зараз бачу в країні? Окрім війни, корупції та економічного сповзання в третій світ - адже ці 3 штуки цілком очевидні.
Я боюся тренду на силове вирішення будь-яких конфліктів. Українці перестали вірити в слова. З одного боку, це й добре. А з іншого - це прямий шлях до насильства як єдиного засобу вирішення будь-якого ж питання.
Країною котиться дев'ятий вал бандитизму. При чому, на відміну від тих-таки 1990-х, коли людям реально не було чого їсти, зараз дуже часто причиною цього є якраз цей тренд на насильство. Українці вирішили в масі своїй, що тільки так вони можуть досягти свого.
Додатковим траблом стають десятки тисяч людей, які потримали в руках зброю, відчули смак легкої поживи й вже не здатні повернутися до мирного життя. Ще гірше, що серед цих людей - величезна кількість вчорашніх героїв на війні. Але тепер вони реально перетворюються на суспільну небезпеку. Держава й не хоче, й не може у її нинішньому жалюгідному стані вирішити проблему їх ресоціалізації.
Цей прошарок став головним постачальником кадрів до організованої злочинності, рейдерів, тітушок, майданарбайтерів тощо. Ці люди мають всі приводи ненавидіти державу. Й мають повну зневагу до закону та життя. Як свого, так і інших людей. Й вони вже не розуміють нічого, окрім сили.
До всього цього додамо організовану роботу російських спецслужб, які роблять все, щоб перекинути до України непотріб всіх мастей. Когось - на фронт, когось - в тил в якості ДРГ. А якихось кримінальних відморозків спеціально запускають до нас, щоб вони вносили хаос та страх.
Правоохоронні органи не в силах впоратися з цим, навіть коли/якщо хочуть. Дуже скоро ми можемо стати перед дилемою. Або ми реально починаємо боротися зі злочинністю, як це було в кінці 1990-х, коли кучмівський улюбленець Кравченко вогнем і мечем познищував ОЗУ, нерідко руками їх конкурентів. Й не дивлячись на особи тих, кого мочили. Тобто, ми своїми руками знову дамо ментам карт-бланш
Або ми просто потонемо в кримінальному цунамі.
Обидва варіанти погані. Але кожен день стрічки новин починають нагадувати війну вже не тільки на Донбасі. Й робити вигляд, що все під контролем, можуть або закінчені оптимісти, або проплачені боти.