Як не перетворити День захисника України на совкове 23 лютого

Автор цих рядків був серед тих, хто довго боровся за те, аби саме 14 жовтня – Покрова, День українського козацтва та заснування УПА – стало символом української національної потуги.

Щоб совкове 23 лютого назавжди зникло із переліку свят нової України. І от тоді, коли, здавалось би, мета досягнута, і виявилося, що 23 лютого не здається. Воно просто намагається поглинути нове свято, передавши йому свої огидні риси «чоловічого дня». Пробачте – в цьому тексті не буде пафосу, але комусь же треба про це сказати.

Що мається на увазі? Ну, якщо ви батьки школяра, то вам не треба пояснювати. «А тепер всім класом здамо грошей на подарунки нашим хлопчикам». Якщо ви відвідувачі торговельно-розважальних центрів, тим більше: «Тільки на честь Чоловічого дня гігантські знижки для справжніх мужиків».

Якщо ви ходите на роботу, то теж ніби маєте бути в курсі: «Ну, що, девчонкі, скидаємося на привітання нашим мальчікам». Тощо.

Ну, що, впізнаєте? Старе недобре 23 лютого в обличчя? Та, це саме воно. Я вже відчуваю сморід шкарпеток у подарунок всім чоловікам, пиятик у кабаках носіїв тестикул з криками: «За нас, мужиків», алкобань, корпоративів в офісах з пакуночками всім чоловікам із одеколонами та пінками для гоління, «олів’єшечкою» та горілочкою, тостами «Щоб стояв у кожній хаті» і так далі, і так далі.

Все це – тривожні ознаки того, що 23 лютого нікуди не поділося. Воно просто мімікрує під нові умови.

Це, мабуть, тільки в Радянському Союзі могли придумати влаштувати дні святкування своєї статі. Хай і підвівши їх під певні історично-міфологічні події. В жодній притомній країні світу нікому й в голову не прийде святкувати день чоловіка чи жінки.

По-перше, що тут святкувати? По-друге, ясна справа, коли вшановують материнство жінок або наприклад військову мужність чоловіків. Але робити вигляд, що гендер – це тема для радості, може тільки така тупикова гілка людства, як совок. І тим неприємніше, що ось ця гендерна забарвленість починає охоплювати 14 жовтня.

Почнемо з того, що вшановувати тільки чоловіків на День Захисника Вітчизни – це просто плювок в обличчя десяткам тисяч прекрасних жінок, які або несли, або зараз несуть службу у лавах Збройних Сил, Нацгвардії, поліції, СБУ тощо. І не просто несуть, а й воюють на передовій, зброєю в руках захищаючи країну від російського агресора.

А ще – волонтерам, дружинами та дітям загиблих на фронті, медикам – та всім жінкам, які кожен день боронять Батьківщину. Огидним є намагання перетворити це свято на якийсь чоловічий день. Давайте закарбуємо, що цей день не має жодного стосунку до статі. Це – про патріотизм, хоробрість, завзятість. Яка не залежить від статі.

Йдемо далі. Тепер – щодо форми. Отже, щодо шкарпеток-одеколонів ніби немає вже сенсу повторюватися. Але дуже хочеться зачепити тему вишиванково-калинового офіціозу. Який рясно розцвів останнім часом в країні.

Де будь-яке гадство так легко перекрити гарканням «Слава Україні». І ось тут чималу роль відіграють школи. Де вчителі просто повністю перенесли свою поведінку з 23 лютого на 14 жовтня. Побори на подаруночки, цвітасті промови ні про що в актових залах, пиятики – ну все як раніше, тільки в іншу дату.

День захисника Вітчизни – це, на жаль, для багатьох вчителів просто ще один привід змусити школярів та батьків вдягнути вишиванки чи витягти з них гроші.

Тому, що називається, користуючись нагодою хочеться ще раз звернутися до всіх. Пані та панове, День Захисника Вітчизни – це не спроба щось так показати росіянам, мовляв, а у нас тепер своє власне 23 лютого є.

Навпаки. Цей день має стати антиподом радянському чоловічо-брехливому дійству з неодмінними п'янками. Ми маємо виробити свій, окремий національний канон вшанування всіх без винятку борців на Незалежність та волю.

Ми маємо відійти від совкових алкотрадицій. Ми маємо вивчити раз і назавжди, що ніяких «днів всіх мальчіков» не треба й не має бути.

14 жовтня – це, окрім великого релігійного свята, свято нашого національного духу, який не потребує ніякого пафосу, офіціозу чи фейкових традицій. Це день, коли ми згадуємо всіх, хто віддав життя за нашу свободу, коли ми зміцнюємо зв’язок поколінь, коли ми з надією дивимося у майбутнє.

Геть шкарпетки та пінки для гоління! Хай живе свобода і гордість в серці кожного українця на День Захисника Вітчизни!