РФ у Криму програла боротьбу за живучість кораблів
У чому проявляється стратегічна ініціатива України в акваторії Чорного моря
Прес-секретар Кремля Пєсков відмовився коментувати новину про перебазування Чорноморського флоту з окупованого Севастополя до окупованої Абхазії та запропонував звернутися з цим питанням до МО РФ.
Втомившись чекати повідомлень на цю тему від Шойгу, не витримав «президент республіки» Аслан Бжанія, який підтвердив, що пункт постійного базування кораблів з’явиться в Очамчирській бухті в Абхазії. Грузія перелякано заявила про стурбованість.
Насправді, збереження Севастополя як військово-морської бази було одним з мотивів (якщо не головним) російської окупації Криму.
Після знищення «Москви», ураження «Мінська», «Ростова-на-Дону», «Саратова», низки інших військових кораблів і атак на штаб ЧФ РФ нездатність Росії зберегти – навіть не весь півострів, а хоча б свою головну військово-морську базу на ньому – стала наочною.
Стратегічна ініціатива України в акваторії Чорного моря наразі проявляється у тому, що незважаючи на перевагу Росії в силі, налагоджену логістику та вигідне географічне положення морської бази в Севастополі, Силам оборони вдалося втілити свою тактику, змусити окупантів реагувати на її дії. І реакція відповідна: ЧФ РФ поступово тікає з Криму.
Від емоційних оцінок цього «перегрупування» Z-канали утримуються, але обережно проводять історичні паралелі, називаючи це «традиційним маневром Чорноморського флоту». Це очевидний натяк на дії радянського флоту під час оборони Севастополя в 1941-1942 роках, або на затоплення кораблів у Цемеській бухті поблизу Новоросійська у 1918 році.
Також визнається, що «цей маневр по суті, є єдиним виходом для збереження кораблів перед загрозою ракетних атак».
Фактично ж це – визнання, що вже й справжня, а не лише інформаційна боротьба за живучість кораблів у Севастополі Росією програна.