Юля виходить на стежку війни

Прослухав частину виступу Юлії Тимошенко на її спільному форумі з Наливайченком. Інтернет-ресурси поки що доволі в'яло на нього прореагували, тому статус форуму визначив лише завдяки сайту Батьківщини.

Власне, це помпезне дійство було потрібне лише для того, щоб виголосити спільний "Заклик до нації".

Того, що почув уже досить для розуміння деяких тенденцій:

1. Юля виходить на стежку війни. Формально - головний ворог Яценюк і його уряд, "нехароший" парламент тощо. Неформально ворогів два: Президент і його політсила - стратегічно, Саакашвілі і його майбутня партія - тактично. Юля не дурочка, щоб офіційно оголошувати війну тим, у кого рейтинг і реальна підтримка вищі, ніж у неї. М'язи накачувати треба відбиваючи нирки тим, хто елкторально слабший.

2. Юлі потрібний союзник. Жодна впізнавана політична сила з нею єднатися не спішить, тому можна вибрати й якогось слабоформалізованого карлика, але з доброю розкруткою (минуле, традиційно, значення не має). Наливайченко з нікому дотепер невідомою диванною структуркою "ГО Антикорупційний рух В.Наливайченка" кандидат прийнятний. Він сам - не важковаговик (отже помилки 2008-09 років із Януковичем, який тоді бідну Юлю використав і викинув - не станеться). Ще одне - Юля (знову повторюся - не дура) розуміє, що основними гравцями на дострокових виборах, якщо вони відбудуться, стануть три гравці: БПП-Солідарність, нова партія Саакашвілі та Оппоблок. З БПП їй тягатися неспідручно, для типового виборця партії Порошенка вона - Юлька-злодійка. З Оппоблоком, насправді, значно більше спільного, ніж видається. Юлія Володимирівна регулярно пробувала зіграти на їхньому (тоді ще Партії регіонів) полі: дуже близькі стосунки з Ахметовим, союз із Януковичем, персональна приязнь і партнерство з Путіним, регулярне використання саме регіоналівських популістських схем. Але зараз це може їй дорого коштувати - сьогодні за таке б'ють доволі боляче. Тому основним конкурентом, у якого слід відтягувати голоси, обрано Саакашвілі. Він сильніший і популярніший, але їхній популізм і стилістика подібні. Потрібна контрпостать. Юля повинна бути "сама доброзичливість і прагнення до єдності всіх бла-бла-бла сил суспільства". Наливайченко має стати маленьким антисаакашвілі. Ви ж бачите, як він назвав свою організаційку. Чоловічок з безмежними амбіціями та обмеженим інтелектом - ідеальна кандидатура. А у випадку повного провалу проекту згадають, що це був союз двох, Наливайченко програв, а Юля ніби й збоку стояла.

3. Щодо стратегії, то Юля не мучила себе пошуком якихось нових концепцій. Усе це вже відпрацьовано в 2008-09 в рамках відомого ПРіБЮТ. Відмінність єдина. Тоді обидва учасники альянсу мали потужні фракції в Раді й разом дотягували до конституційної більшості. Зараз у Наливайченка є потенційно один депутат (і той під великим питанням, як вчора дізнався) - Єгор Фірсов, а в Юлі лише до двадцяти штиків. Тому їй конче потрібно йти ва-банк, ризикувати й добиватися дострокових виборів. Решта без змін: конституційна реформа з перенесенням виборів президента в парламент, віддати партнеру слабку, але дуже гонорову посаду президента, а за собою залишити потужні повноваження прем'єра. Розміняти з іншими переможцями виборів усі посади, які призначаються чи обираються не напряму народом (це вже також її концепція запропогована Ющенку в 2002-му та Януковичу в 2008-09 роках) і таким чином знищити стратегічного противника Порошенка і його блок. Тому Юля так активно стала боротися проти реформ зі зміни Конституції - менше ж місць для розподілу залишилося б. Чи готовий до цієї ролі Наливайченко? Навіть дуже. Ви можете собі уявити, що цей чоловік свято вірив у можливість своєї перемогу на виборах 2010 року. Він вважав, що Ющенко має поступитися йому, а він стане уособленням усіх здорових консервативних сил у суспільстві та ще й він відповідатиме очікуванням людей на чесного силовика з твердою рукою. Це не анекдот, так дійсно було. Він навіть основні столиці об'їхав, вірячи, що президента України можуть допомогти обрати з Держдепу США. Але тоді ні розуміння Віктора Андрійовича, ні зарубіжної підтримки, ні, що головне, грошей не надійшло.

4. Чим це все може закінчитися? Стратегічно Юля більш імовірними зробила дострокові вибори. А зараз це дуже недоречно. Серед інших проблем - призупинення співпраці з МВФ, новий виток інфляції, зростання популізму, можливо, повернення до певних ознак 90-их. Ну ще відновлення російського фактора у внутрішній політиці. А тактично ці всі катаклізми їй дадуть не так уже й багато. Юля вже давно не така потужна постать і зоряний її час пройшов. Крім того, вона хоча й не дура, але обмеженіша, ніж років десять назад. Нинішня Тимошенко вже не спроможна слухати чужі поради й стає все більш волюнтаристською, а отже й неефективною. А всі її ініціативи проходять поза увагою широкої громадськості, як і сьогоднішній форум. Тому до наведеного вище п.3 слід ставитися як до проектів, які, найімовірніше, ніколи не будуть реалізовані.

Але ж Тимошенко, яка згідно офіційної версії вірменка, не може не знати відомих анекдотиків від "вірменського радіо". Один з них:

- Що думає півень, коли біжить за куркою?

- Не дожену, то хоч пробіжуся.

Не виконаю програму максимум, то хоча б на вибори вийду з купою інформаційних приводів та збережу й хоч трішечки примножу те, що маю.

А для нас усіх ситуація стає все сумнішою. Чим більше політики втягуються у свої ігри, тим менше надії, що таке вимріяне світло в кінці тунелю не виявиться вогнями зустрічного поїзда...

Источник: Facebook