Хорошковського треба негайно звільнити!

Як і варто було очікувати, українська влада та опозиція оцінює вчорашню резолюцію Європарламенту щодо України діаметрально протилежно. Насправді, для мене це було зрозуміло вже тоді, коли я побачив перші витяги з документу. Адже ця резолюція ідеальна для нарізки на цитати, зроблена ніби навмисне за принципом «і Богу, і чорту свічку поставити». Перемогу в оцінці цього документу будуть мати не ті, чиїм позиціям резолюція дає більші преференції, а ті, хто мають можливість ліпше проштовхнути свою думку телеглядачам.

Якщо порівнювати аудиторію каналу «Інтер», який буде висвітлювати владну оцінку резолюції, з аудиторією того ж «ТВі» чи «5 каналу», то це і буде співвідношення вигод від резолюції для опозиції та влади. Очевидно, що влада в кінцевому загальному результаті отримає більше преференцій, а опозиція менше. Але наголошую, не через те, що це випливає з резолюції, а через більші медійні можливості.

Насправді, ідея написати резолюцію щодо України в Європарламенті виникла у тих, хто дуже критично оцінював зміни та події, які відбуваються в Україні після приходу до влади Президента Януковича. У цих людей є жорсткий та критичний настрій, бажання все це зупинити й зробити серйозні оцінки. Але саме ті країни та політичні сили, які були дуже обурені діями нової влади: відкатом від демократії, обмеженням свободи слова і концентрацією повноважень, насправді, і є тими силами, що зацікавлені в збережені євроінтеграційних перспектив України. Останнім часом відбувається дуже дивний процес – ті, хто особливо критично ставиться до сьогоднішніх подій в Україні, не зацікавлені в надто гострій критиці. Вони розуміють, що є інші держави та політичні сили, які не зацікавлені в євроінтеграції України. А тому не можуть показувати Україні червоне світло, бо можуть її втратити.

Не секрет, що і в самому Євросоюзі є політичні сили, які тільки і чекають прямого відторгнення України, щоб вміло це використати і штовхнути Україну в обійми Росії.

Враховуючи всі ці чинники, на момент формування резолюції навіть у її ініціаторів з’явилося бажання зм’якшити деякі формулювання. Тому говорити, що така резолюція є виключною заслугою європейських лівих, з якими почала активно співпрацювати Партія регіонів, не зовсім правильно. Бажання робити дуже гостру резолюції не було навіть у Європейської народної партії. Тому ми дістали певний компроміс як в самих групах Європарламенту, так і поміж груп, які критикують та симпатизують українській владі.

Як наслідок, в резолюції перераховані основні проблеми нинішньої України: максимальна концентрація влади, повне маніпулювання виборчим законодавством, утиски свободи слова, тиск на конкретні канали – ТВі та «5 канал». Також ще з резолюції ПАРЄ повторюються дуже жорсткі формулювання щодо діяльності СБУ та конфлікту інтересів її голови. Насправді, це дуже жорсткі звинувачення, але вони весь час обгортаються в обгортку, яка знімає напругу. Тобто, говорячи про конкретні звинувачення щодо виборів, зауважують, що загалом вони пройшли адекватно, хоч і викликають засмучення деякі моменти.

І вершина всього – перший абзац, і на цьому наголошує МЗС, в якому вперше вказано, що Україна може подавати заявку на вступ до ЄС. Це моментально процитували представники влади. Але забувають згадати, що далі сказано, що цю заявку вона може подавати як і будь-яка європейська країна з демократичними принципами, згідно 49 статті Договору про створення ЄС. Резолюція, яка задумувалася як фундаментальний документ, виявилася чемоданом без ручки. Серйозної ваги він насправді не несе.

Вагу мають інші документи, скажімо, ті самі наслідки Саміту Україна-ЄС, які, на мій погляд є провальними. Жодної згадки про чітку перспективу зони вільної торгівлі з ЄС, договору про асоціацію, повна відмова проміжних контрольних точок запровадження безвізового режиму, а тільки вихід на План дій, який не покладає жодних зобов’язань на ЄС. Щоб хоч якось врятувати саміт, підписали красивий документ про участь в програмах ЄС, в яких нам і так ніхто не забороняв брати участь.

На мій погляд, зараз владі важливо зрозуміти, що навіть у цій аморфній резолюції Україні чітко дали зрозуміти, що у всіх питаннях євроінтеграції: запровадженні безвізового режиму, договору про асоціацію та про зону вільної торгівлі, гратиме величезну роль стан свободи слова та демократії в Україні. З іншого боку, хочу наголосити, що в цих трьох напрямках євро інтеграції гратимуть роль три аспекти.

Перший - формальний. Щодо безвізового режиму він прописаний в Плані дій: біометричні паспорти, орган з міграційних процесів, система боротьби з корупцією та інші формальні речі. Схожа ситуація з іншими напрямками.

Другий аспект – суб’єктивний, але для ЄС визначальний – демократія. Без розвитку демократії в Україні ніякої євроінтеграції не буде. Формально критерії демократичності важко сформулювати, але коли в ЄС бачать, що вибори пройшли не демократично, що навіть зафіксовано в розмитій формі у резолюції, то розмови про безвізовий режим і договір про асоціацію і бути не може. Це пояснено в резолюції, але мені дуже сумно, що влада цього не прочитала. Нам включили жовте світло, і хоч воно не забороняє рух, але попереджає про проблеми.

І третій аспект виникне, коли ми поборемо перші два нюанси. Це вже буде внутрішнє суб’єктивне бажання Євросоюзу – чи вони захочуть бачити нас в тій чи іншій ролі у себе. Це стосується не тільки повноцінного членства, а того ж безвізового режиму. Тоді все залежатиме від готовності ЄС сприймати Україну та українців. Але від цього третього аспекту ми ще настільки далекі, що про це ще рано думати – з першими двома проблем вистачає.

Мені зараз важко сказати, чи прореагує влада на тривожні сигнали Євросоюзу у своїй резолюції. Є речі, де влада відчуває, що щось іде не так. Щодо того ж Податкового кодексу, хоча там не політичні права зачіпають, а трудові і фінансові. От прийняли документ, який, на мій погляд, хороший. Але в Податковому кодексі є серйозні проблеми, які ущемляють права людини. На цьому влада хоче зіграти, але не зрозуміло, чи їй це вдасться. Зверніть увагу на фразу Акімової, яка її озвучила від імені Януковича – що влада ставить питання, чи цей документ ущемляє права людей? Це ознака того, що влада готова грати в ці ігри й з низки питань піти на компроміси. Чи готова влада це робити в інших напрямках, зокрема і щодо зауважень Євросоюзу – ще не зрозуміло.

Для людей, які сьогодні при владі, момент свободи слова не є визначальним. «Бабла это не забирает» - от в чому вся штука. Не звертати увагу на журналістів для цих людей не в новинку. Особливого страху перед розголосом інформації в них теж немає. Весь компромат про них засвічений так, що важко зрозуміти, чому не ухвалювати той самий закон про доступ до публічної інформації. Вони від нього мало що втрачають, але певний ступор у них є.

Наприклад, що може бути простіше, ніж заспокоїти весь Євросоюз і за тиждень до ухвалення резолюції звільнити Хорошковського з посади? Всім зрозуміло, що Хорошковського треба звільняти негайно. Всім в Україні ясно – у нього абсолютний конфлікт інтересів, він російський бізнесмен найвищого рівня. Він під жорстким контролем і пресингом Путіна й перебуває на гачку у російської влади. Сьогодні така людина не може бути навіть найменшим українським чиновником. Хорошковський не може мати доступу до української закритої інформації, бо може виконувати команди тільки Росії, і жодної іншої країни.

Але чомусь його далі тримають. Тому в мене виникає побоювання, що нинішня українська влада в багатьох питаннях не є самостійною. Там, де вона самостійна – все може вирішувати Янукович – якісь поступки будуть щодо політичних та економічних прав, вибори майже вільні організують, попередньо розбавивши політичний спектр. А от в тому, де вони залежать від Росії, ніяких відступів не буде. Хорошковський може робити все, що завгодно, бо ж розуміє, що позиція російського керівництва для нашої влади вища, ніж позиція ЄС.

Тарас Чорновіл, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради у закордонних справах