Ефект «лампочки в руках», або Про Крим не забули
Є люди, які проводять аналіз текстів за частотою згадування певних слів та розподілом часу за темами
Не думаю, що цей метод може бути універсальним, однак вельми показовий. Уже побачив такі обрахунки щодо виступу Президента України Петра Порошенка на ГА ООН.
Отже: Майже три четверті часу Петро Порошенко говорив про війну з Росією, Донбас і Крим. Статистика вживання деяких маркерних слів у його доповіді наступна: Україна – 12 разів; Росія – 5 разів; війна – 6 разів; Крим – 11 разів; Донбас – 15 разів.
Я тут власне навів цей уривок, бо недавно вчергове почув фразу якогось особливо обдарованого: світ забув про Крим, а Україна не нагадує й фактично цим здає Крим Росії. Ну тут вище було про «не нагадує». А щодо «світ забув», то того ж дня Курт Волкер вручив Порошенку підписану днем раніше Кримську Декларацію. У ній дуже чітко видно, як про Крим «забули», в лапках, звісно ж.
Просто механізмів нема, як його зараз вирвати в Рашистану, тому й діє тривала кампанія «лампочки в руках». Це, звиняйте, моя любов створювати іноді якісь фразеологізми – щойно прийшло на думку: тактика стосовно анексії Криму має бути за наступним механізмом. Злодюга вхопив вашу лампочку, а ви підключаєте її до електрики. Спершу світло й затишно, далі припікає, а потім і зовсім нестерпно стає, аж пальці обвуглює. Та ще й так усе освітлено, щоб ні в кого сумнівів не лишилося, хто злодій і що йому тепер зовсім не радісно. Поки ще не нестерпно, але вже серйозно припікає.