Про недільну акцію від грузинських шахраїв

Ще за кілька днів до акції випливли фінансові документи щодо звезення на неї людей з різних областей, оскільки кияни цей бомжатник повністю ігнорують. У Києві цього разу навіть флаєри не роздавали, бо марна трата грошей. Усі вже знали, скільки людей, з якої області й за які гроші привезуть відповідальні куратори, а ці ідіоти й далі торочать, що люди самі вийшли на «акцію протесту»!

До речі, документ про організацію підвозу заробітчан на мітинг сам по собі дуже цікавий, я такий самий уже кілька разів бачив ще в 2001-2002 роках, коли наша тодішня опозиція ще епізодично співпрацювала з Каськівим... Про це напишу окремо.

Наступне: ці тупі особи й все ще продовжують вимагати ухвалення закону про імпічмент. Але цей закон насправді вже ухвалений п’ять років тому! Більше того, він є окремим 30-им розділом Регламенту Верховної Ради (імпічмент – процедура на 100% парламентська, тому в регламенті й повністю унормована). Регламент для нардепів – це ніби друга конституція, але особливо «обдарований» нардеп Дерев’янко (найвідданіший соратник грузинського злодюжки) тупо вносить під наперед проплачену акцію законопроект, який уже давно існує, є повністю самодостатнім та, безумовн, чинним. Там насправді для реальної процедури імпічменту бракує двох інших речей. У законодавстві – закону про слідчі комісії, але такого, який би не суперечив Конституції, бо попередній саме через це й був скасований ще десь за Ющенка. Однак, такі законодавчі тонкощі для відверто й невиправно тупих – це як для віслюка вища математика. А друге – для імпічменту, згідно з Конституцією, треба мати 3/4 від повного складу парламенту, тобто 338 нардепів, а не пару тисяч проплачених мітингарів.

Ще одна велика дурість – засвітили одного із замовників. Коли на акції однієї з радикальних та маргінальних політичних партій, лідер якої мав би стати, але чомусь не став «клієнтом» НАБУ за свою одеську «творчість», несуть портрети Артема Ситника з написами, що він «жертва політичних репресій», то вже, навіть, насміхатися не хочеться, бо з хворих не сміються.

Ще одна проблема з прапорами. На акції з’явився поряд з українськими та червоно-чорними (я сьогодні у Варшаві передав це вітання деяким польським покровителям Міхо із тутешнього правлячого ПіСу – були явно не в захваті) та грузинським ще й вірменський прапор. Щодо грузинських, то тут, напевно, були плачі за кавказькими бойовиками й кримінальниками, які повинні були охороняти Саакашвілі, Сакварелідзе, Углаву та інших цікавих хлопців. От тільки більшість із цих «діячів культури» (саме під таким соусом колись Саакашвілі завозив своїх бойовиків до України) уже депортовані. Один із умілих організаторів провокацій пробував якраз до київського збіговиська незаконно перетнути кордон, але попався. Крім того, сам Саакашвілі відрікся від своєї Батьківщини-Грузії, заявивши неодноразово, що його «единственная родина – это Украина». Тому грузинські прапори можна зрозуміти й неоднозначно як пропозицію «народної екстрадиції».

А прапор Вірменії, яка стала нині такою самою підконтрольною Росії державою, як і Білорусь, яка навіть не утрималася, а проголосувала «проти» резолюції щодо порушення прав людини в Криму, влаштувала демарш на ПАЧЕС, коли дізналась, що московських хазяїв туди не пустили, – це взагалі щось поза межами здорового глузду. Нагадує помилку за Фрейдом, як союзників Ситника-Саакашвілі з Львівської міськради, що засвітилися на місцевому Безпековому форумі із сепаратистською картою.

Ну і на останок. Чим більше Саакашвілі нюхав чогось заморського, а його союзнички від холоду підкріплювалися чимось вітчизняним, тим більшою в їх уяві ставала кількість учасників акції. Планували підвезти трошки більше як 3000. Десь близько того й притранспортували. Кілька сотень звично зразу розбігаються по магазинах чи барах, але підтягується десь стільки ж наявних у борцунів людей на місці (цих персонажів бомжуватого виду й раніше бачив під Радою – гроші випрошували, а зараз там і поселилися). Тож мало бути десь 3000, і на старті на вигляд було трошечки менше, але не набагато. Інша річ, що й з тих більшість довго мерзнути не забажали...

Зате спершу «Укр. Неправда» почала потрошки нарощувати: «зібралося від трьох до п’яти тисяч» (та ви на фото з «Європейської» гляньте – туди й півтори не дійшло!). Потім організатори озвучили 12-15 тисяч, а потім Міхо нюхнув на всю катушку й проголосив про 50 тисяч учасників! Чи він думає, що спонсори новин не дивляться й реальних кадрів з мітингу не побачили?