В офісі Тимошенко «застукали» дві знакові персони: Михайла Добкіна і Володимира Грановського

Якщо варшавський вояж лідерки «Батьківщини» поки залишає більше питань, ніж відповідей (ну може й справді полетіла вона туди разом з генерал-лейтенантом Михайлом Цимбалюком, щоб зробити спільне селфі на фоні знаменитої варшавської Сиренки), то ці повідомлення - вже справжній треш. Мова йде про поєднання в одну систему кількох окремих подій.

Усі ми з подивом прослухали (а хто не має вкоріненої звички дивитися ранковий ефір на «UA: Перший», то прочитали на партійному сайті «Батьківщини» виклад) гнівну тираду Тимошенко проти президента. Там ішлося про те, що він ніби має дружні стосунки з лідерами так званих ДНР/ЛНР, з якими домовився про ескалацію бойових дій на сході, щоб зберегти свою владу. Попри абсолютну шизофренічність цього припущення, тут пані Тимошенко ще добавила кілька менш помітних нюансів у тексті. Там ніде не було згадки про Росію і її агресію, про Путіна. Виходить, що керівники фейкових республік самостійні у прийнятті рішень і веденні бойових дій та не залежать від Кремля. Росії там узагалі нема...

Стоп!!!

Від когось ми все це вже чули. За кордоном про це постійно говорять Лавров, Сурков та й сам Путін. А в Україні ще недавно подібні речі заявляла перший номер партійного списку «Батьківщини» Савченко!

Я ще можу припустити, що під час ефіру пані Тимошенко могло понести й вона нагородила купу непродуманих фраз у загальному емоційному словесному потоці. Але ж опісля інформацію продублював уже згаданий партійний сайт. Процитую лише назву замітки: «Юлія Тимошенко: Порошенко має намір ініціювати ескалацію війни в Україні заради збереження своєї влади». Виявляється, у нас не російсько-українська війна і не російська агресія, а війна в Україні! Але ж саме таке дослівне формулювання ми теж уже неодноразово чули. Поряд з фразою «Конфликт на Украине» саме так характеризують бої на сході російські дипломати на всіх міжнародних форумах, починаючи ще від достопам'ятного Чуркіна на Радбезі ООН.

Якщо це все поєднати з фактом, що Тимошенко ні разу не була в зоні бойових дій, ніколи не підтримала наших бійців ні словом, ні гривнею; жодним словом (окрім подібних до наведеного формулювань) не згадує війну в своїй пропагандистській кампанії, то це вже пахне колаборантством і відвертою зрадою

А тепер перейдемо до другої частини нашого детективу: що всьому цьому передувало (нагадаю: ефір відбувся 5-го липня)? Щойно вчора зміг підтвердити факт, що напередодні, ще 2-го липня, після закінчення робочого дня в центральний партійний офіс на Турівській прибули дві дуже знакові персони: Михайло Добкін і Володимир Грановський. На Турівській у цей час ніби зібралися пару основних технологів Тимошенко й очікували дорогих гостей. Зрештою, факту присутності головних пособників Тимошенко підтвердити не можу, а те, що ще задовго до початку наради рядових працівників офісу попросили розійтися - це вже точно. От тільки дехто з них трошки загаявся, тому факт неочікуваного візиту чи не найодіозніших персонажів не пройшов непоміченим.

Очевидно, що на Турівській проходила нарада між штабістами Тимошенко та керівниками пропутінської групи. Якби Тимошенко бажала просто з кимось із них побачитися й обмінятися кількома фразами, то так би не підставлялася. А переговори в головному офісі - це миттєвий доступ до всіх матеріалів, швидкий зв'язок із консультантами та експертами тощо. Юлія Володимирівна любить подібні наради, а їх стиль я знаю особисто, бо одного разу ще в кінці 2001-го довелося й самому до такого засідання долучитися. Тому говорю не про здогади, а про реальні речі.

Але для чого пані Тимошенко проводити спільні засідання й ухвалювати якісь рішення з такими одіозними персонами?

Розповідати, хто такий Добкін, думаю, зайве. Але він нам запам'ятався в дещо викривленому світлі («У тебя рожа скучная, тебе никто денег не даст / Тут текст немного по дебильному написан»). Насправді ж, він не такий ідіот, як може здатися, саме він сьогодні вибудовує єдину альтернативну до Медведчука путінську лінію в Україні. Медведчук неймовірно самозакоханий «нарцис», тому терплячи всі його забаганки (усе ж кум Путіна), в Кремлі на нього та на його партію «За жизнь» не особливо розраховують. Проекти Медведчука спрацьовують з дуже скромним результатом і лише при застосуванні масованого адмінресурсу. А от Добкін і Новинський - люди, які користуються прямою підтримкою Кремля. Навіть у доволі проросійському Оппоблоці Добкін з Новинським стали внутрішньою непримиренною опозицією, звинувативши колег у співпраці з «хунтою». Ще раз нагадаю: Добкін – не ідіот, як це виглядає назовні. Якщо Добкін буде співпрацювати з Тимошенко - це пряме кураторство з Москви над усією її виборчою кампанією та певні гарантії слухняності у випадку перемоги.

Тепер коротко про Грановського. Він заслуговує більш ретельного дослідження, але зараз лише штрихами. Пригадуєте вибори 2004 року. Мені й досі згадують той третій тур, у якому в Януковича вже не було жодних шансів на перемогу, застосування адмінресурсу, силових важелів, тому саме цей етап пройшов доволі чесно, а сам Янукович закономірно програв. Але ж були ще перший і другий тури, сповнені бруду, проросійського лизоблюдства, жорстоких і бандитських дій, поділу українців на три сорти, страшного адмінресурсу тощо. Надіюся, що не забули? Так от Марат Гельман та Глєб Павловський дійсно вибудовували ідеологію кампанії, включно з якимись проросійськими заявами Януковича, але вони були теоретиками. А практичне втілення організовувала абсолютно злочинна група Грановського.

До речі, ідіотська ситуація, коли мене самого розвели під час інциденту з яйцем (а насправді там готувалася значно жорсткіша провокація, просто студент випередив події), була повністю зрежисована саме Грановським. Можу запевняти, як реальний учасник подій, що Грановський контролював усі найменші деталі. А з цієї провокації, якби не злощасне яйце, мав початися дуже жорсткий і небезпечний етап кампанії 2004 року.

Коли я його десь півроку назад побачив на ефірі у Влащенко (а може, на НьюсВан), був шокований - не вірив, що після всього, що відбулося, він колись відважиться повернутися в Україну. Відважився! І сьогодні координує виборчу кампанію Тимошенко. До речі, саме на згаданому ефірі Грановський озвучив уперше в цій кампанії тезу про необхідність послаблення влади президента аж до повного скасування цієї посади та навів свої аргументи. Зараз дослівно ці тези повторює й сама Тимошенко, лише добавивши слова про канцлерську республіку (теж чую стиль Грановського)... Складається враження, що ми якось прогледіли, хто став уже давніше головним політтехнологом Тимошенко й «Батьківщини». Видається, що саме Грановський. А це вже не обіцяє Україні нічого хорошого. Бо Грановський – це найдикіші провокації, свавілля, брутальність лозунгів і методів. А головне - там де Грановський, там прямі, а не опосередковані впливи Кремля.

У такому ракурсі стають більш зрозумілими й абсолютно дикі заяви самої Юлії Володимирівни - вона готує свого виборця до відверто колаборантських і капітулянтських дій у майбутньому (вже забули, як її нахваляла Анна Герман і розказувала, що Юля-президент відновить дружбу з Росією?). А ще схоже, що саме Грановський міг бути ініціатором та організатором зустрічі та наради з Добкіним, як політичним представником пропутінської лінії в Україні.

Отака історія вимальовується на нашому політичному небосхилі. Невесела, скажу вам історія...

Читайте також Зняла косу та вдягла окуляри. Як Тимошенко намацує «новий курс»