Зміна виборчих правил так на словах і залишиться
За попередніми обіцянками цього тижня мали б почати розгляд виборчого кодексу в другому читанні.
Але паралельно йде бюджет, наростають борги з інших сфер законодавства, де нардепи за попередні тижні просто не захотіли займатися такими «дрібницями» тощо. А в кодексі понад чотири тисячі поправок, на більшості яких автори (особливо ті, які категорично проти ліквідації мажоритарки) будуть наполягати. Тобто, це «свято демократії» мало б розтягнутися на пару пленарних тижнів, адже вони точно не захочуть добавити собі хоч пару пленарних днів у абсолютно вільному й розхлябаному графіку.
Ой, здається мені, що вся ця історія зі «зміною виборчих правил» так на словах і залишиться. А головна підлянка у тому, що часто найбільше кричать «за» якраз ті, хто найсильніше «проти». Щось подібне, що вже було з ліквідацією інституту депутатської недоторканності, може статися й тут. Найперше, абсолютна більшість мажоритарників проти, бо не хочуть втрачати єдину доріжку для проходження в наступну Раду. Уже не до кінця ясно, навіщо воно їм треба, особливо, якщо недоторканність знімуть. Якщо, звісно, знімуть...
Але проблема ж не лише в мажоритарниках. Пригадуєте, як колись голосували за закон, який у народі охрестили «про партійне рабство». Ним передбачалося, що партії можуть виключати зі своїх списків кандидатів та переміщувати їх навіть після дня голосування, що систему закритих списків зробило не просто закритою, але й повністю зачиненою для виборця та волюнтаристськи підзвітною для партійних вождів. І ви вірите, що абсолютна більшість фракцій, які тоді голосували за таку систему списків у ручному управлінні, захочуть передати виборцю право втручатися в їхню монополію на підбір кандидатів і їхню черговість? Я не аж настільки наївний.
Але знову ж, світ не такий однозначний, адже запропонований виборчий кодекс, якраз у частині отих відкритих списків – неймовірно слабкий і профанаційний. Якщо він не зазнає кардинальних змін у другому читанні (а боюся, що якщо чогось і зазнає, то не в кращу сторону), тоді може й не варто докладати таких надзусиль для його ухвалення. Бо замість доволі поганої виборчої системи можемо отримати відверто шахрайську. А розчарування внаслідок цього буде тільки наростати. Нам же цю відверту халтурку пробують представити, як єдину панацею від усіх суспільних бід. А це таки відверта побрехенька. Краще б уже сконцентруватися на знятті недоторканності, затвердженні західного курсу на ЄС і НАТО та ще на децентралізації. Тоді, гляди, може не таким солодким було б те місце в парламенті, а вага центральних органів влади стала б не настільки фатально великою.