Тільки життя з цінностями має цінність
Це тільки від омани можна поміняти цінність на непотріб
За друга
Мій чоловік Микола Березовий отримав кулю снайпера рятуючи пораненого Андрія Дрьоміна. Роман Сокуренко отримав смертельне поранення в живіт, витягаючи Миколу.
Я ніколи не забуду нашу останню розмову з Романом в лікарні Старобельська. Коли Роман побачив мене в його очах була біль і вина. «Таню, вибач мені, що я не врятував Миколу. Вибач. Він був такий великий, такий важкий...», - все вибачався Роман. Я не могла його зупинити. Йому було так боляче, але йому боліла і моя біль.
Всі ці роки я відчувала вину, що тоді мене не було поряд з Миколою, що я не перетягнула його рану, що він вмер від втрати крові. Я не раз уявляла, як я рятую його, як потім я біля нього в лікарні…. Проте я ніколи-ніколи не сміла помислити, що він даремно витягав пораненого Світлячка… Що був би живий, якби не кинувся помагати другу…
Тому для мене особливо трагічним був останній рік. Рік самоізоляції багатьох друзів.
В мене був важкий час, коли мені видрав ногу спецназ ДБР, і я отримала інформацію, що це не все, що готується моя посадка за офіс Партії Регіонів. Було кілька тижнів, коли кожну ніч я чекала, що за мною прийдуть, і що стаття «умисне вбивство» не дає мені жодного шансу уникнути тюрми. Мені так потрібно було комусь звіритися, але ті, з ким я була політично близька на Майдані в післямайданівські роки, ті кого я вважала свої друзями, бо жила політичною боротьбою раптом ізолювалися від мене. У кожного звісно свої проблеми, я думала вони не знають або не вірять, що проти мене готуються серйозні репресії.... Проте нещодавно я почула сухе крижане зізнання про те, що дзвонити мені - людині, яка на прицілі ДБР – було не раціонально, бо телефони слухаються і можна на себе викликати вогонь…
Мені звісно гріх жалітися, коли вручили підозру мені допомогли, мене порятували, стільки людей включилося.
Проте, якщо говорити про «друзів», у мене скалка в серці. Що це зараз за часи такі, що наче пороблено? Якщо 73% у воюючій країні заперечує героїв і голосує за «вату», якщо ми маємо Нові Санжари та гвалтування в переповненому вагоні, це якесь тотальне заморочення. Сподіваюсь це швидко минеться. Адже тільки життя з цінностями має цінність. Це тільки від омани можна поміняти цінність на непотріб. Тому переступлю та піду далі.