Як в СРСР вперше високопосодовець привселюдно вигукнув гасло «Хай живе самостійна Україна!»
Чесно кажучи, всі голови Верховної Ради Незалежної України – люде гнилі
Івашко здриснув у Москву; Кравчук на все життя зостався завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ; Мороз мертвою хваткою тягнув у світле минуле; Ткаченко, Литвин і Рибак – одного засолу огірочки, перші двоє за гроші ладні на все, третій – до смерти міг зацілувати донецького пахана.
Про чинного голову – або добре, або нічого.
Напередодні, згадуючи трагікумедного Литвина, я обіцяв розповісти дещо про його попередника – Івана Степановича Плюща (1941-2014), теж двічі голову Верховної Ради. Тим паче, привид навіяла дата.
Четвертого серпня 1990 року вперше висока посадова особа привселюдно вигукнула гасло «Хай живе самостійна Україна!» Я висвітлював цей захід з місця подій, із села Капулівка Нікопольського району, для «Радіо Київ» – мовлення на зарубіжні країни Держтелерадіо УРСР.
Героєм став перший заступник голови Верховної Ради УРСР Іван Плющ. Виступав він тоді на могилі кошового отамана Івана Сірка під час Всеукраїнської панахиди з нагоди 500-річчя Українського козацтва.
Згадує Микола Твердохліб:
«Виступає Іван Плющ. Оголосивши вітання Верховної Ради Українському народові з нагоди 500-ліття козацтва, він вигукнув: «Хай живе наша радянська Україна!» Після цих слів Івана Плюща багатотисячний натовп, ніби вражений громом, на якусь мить завмер. Та через декілька секунд над полем, над могилою Івана Сірка прокотилося волання: «Ганьба Плющу!» Від цього вигуку, здавалося, захиталися вітряки, поміст з Іваном Плющем та тими, хто на ньому стояв. Сила народного обурення була такою, що Іван Плющ зблід, а потім на обличчі з'явилися червоні плями. А натовп усе клекотав, посилаючи свій гнів на того, хто наважився прославляти ненависний для них панівний режим. І тоді на допомогу високому київському гостеві ринулися Дмитро Павличко з Володимиром Яворівським. Яворівський, дотягнувшись до лівого вуха Плюща, почав йому щось нашіптувати. А в цей час Дмитро Павличко робив спробу заспокоїти розбурханий натовп стривожених людей. Він вигукував у мікрофон: «Шановні українці! Ми ж інтелігентні люди! Дайте сказати слово заступникові голови Верховної Ради!» Коли натовп трохи заспокоївся, а Володимир Яворівський закінчив свій «інструктаж», Іван Плющ, повільно наблизившись до мікрофона, мовив «Хай живе самостійна Україна!»
У Капулівці Іванові Плющу не було й п’ятдесяти. За його головування Верховна Рада ухвалила Деклярацію про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Агроном Іван Плющ був махровий номенклятурщик – з 1984 року очолював столичний облвиконком, тобто радянську владу на Київщині, здолавши всі щаблі совіцької системи. А після виступу на могилі Івана Сірка 4 серпня 1990 року ввійшов у історію як будівничий Самостійної України, батько українського парляментаризму.