Притча про наші плани: шляхи Бога завжди найкращі

На одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії та мрії. 

Перше дерево сказало: «Коли-небудь я хотіло би стати скринькою для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінним камінням. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».

Друге дерево сказало: «Я хотіло б стати великим кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцність».

Третє дерево сказало: «Я хотіло би вирости і стати найвеличнішим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам'ятали мене».

За кілька років їх молитов, прийшли лісоруби...

Один підійшов до першого дерева і сказав: «Це гарне дерево, напевно, я зможу продати його теслі», і почав його рубати. Дерево було щасливим, бо тесля міг зробити з нього скриньку для скарбів!

Біля другого дерева лісоруб сказав: «Це міцне дерево, я зможу продати його будівельникам кораблів». Друге дерево зраділо, бо воно було на шляху до здійснення своєї мрії.

Коли лісоруби підійшли до третього дерева, воно злякалося того, що його зрубають, і мрія не здійсниться. Один з лісорубів сказав: «Мені не потрібно якесь особливе дерево, я візьму це», і зрубав його.

Теслі зробили з першого дерева ясла. Їх поставили в хлів і наповнили сіном. Це було зовсім не те, за що дерево молилося!

З другого дерева зробили маленький рибальський човен. Його мрії стати величним кораблем і перевозити царів зруйнувалися.

З третього дерева зробили колоду і залишили її лежати у темряві.

Минули літа, і дерева забули про свої мрії… Та одного разу в хлів прийшли чоловік і жінка. Вона народила Немовля, і Його поклали в сіно у яслах, зроблених з першого дерева. Чоловік хотів би, щоб у дитини було дитяче ліжечко, але сталося так, як сталося. І раптом дерево зрозуміло всю важливість цього народження і те, що в ньому лежить найбільший скарб всіх часів і народів!

За кілька десятиліть група людей пливла в рибальському човні, зробленому з іншого дерева. Один з них втомився і заснув. Поки вони пливли, почався сильний шторм, який змусив дерево подумати, що човен не досить міцний, щоб всі були в безпеці. Тоді люди розбудили сплячого.

Він встав і сказав: «Заспокойся!». І шторм миттю припинився. І тут дерево усвідомило, що воно в своєму човні перевозило Царя царів!

І одного разу хтось прийшов до третього дерева, з якого зробили хрест. Його несли вулицями, і натовп плював в Того, хто його ніс. Коли вони зупинилися, Людину прибили до дерев’яного хреста і підняли вгору, щоб Він помер на вершині пагорба. Коли настала неділя, дерево зрозуміло, що воно стояло на вершині пагорба і було до Бога настільки близько, як це було можливо, тому що Ісус Христос був розіп'ятий на ньому.

Сенс цієї історії в тому, що коли все йде не так, як ти хочеш, пам'ятай, що у Бога є план для тебе. Якщо ти довіряєш Йому, Він дасть тобі дорогоцінні дари.

Кожне дерево отримало те, що воно просило, але зовсім не так, як вони собі це уявляли.

Ми не завжди знаємо, які плани у Бога для нас. Ми лише знаємо, що Його шляхи - не наші шляхи, але Його шляхи - завжди найкращі.

P.S. Дякую своєму другові Василю Грицаку за цей текст. Прислав вчасно і доречно)…