Профіцит платіжного балансу тримається на міжнародній допомозі

Якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, принципово нових інсайтів немає. На боці рахунку поточних операцій я б відмітив скорочення у 2,5 раза дефіциту у торгівлі послугами (за рахунок скорочення витрат наших мігрантів закордоном), що компенсувало скорочення грантової допомоги.

На стороні фінансового рахунку – маємо певне збільшення готівки поза банками, що віддзеркалює погіршення валютних очікувань на тлі невизначеності із зовнішньою допомогою на початку року.

В іншому тенденції особливо не змінились. Якщо коротко, то обсяги зовнішніх пільгових запозичень урядом із запасом перекрили відтік валюти через дефіцит зовнішньої торгівлі і операції приватного сектору.

Позитивне сальдо платіжного балансу у першому кварталі 2024 р. склало $3,18 млрд ($3,89 млрд у 1 кв. 2023 р.), що знайшло своє відображення у зростанні міжнародних резервів.

Не буду переконувати, що це – життєздатна модель підтримки стійкості платіжного балансу у довгостроковій перспективі. Це не так. Ця модель багато в чому тримається на зовнішній допомозі партнерів ($85 млрд, наданих у 2022 – 1 кв. 2024 рр.) та завчасно прийнятих рішеннях НБУ, включно із валютними обмеженнями і політикою курсоутворення. Але фактор допомоги є визначальним. 

У 2022-2023 рр. і (вже можемо констатувати із значною впевненістю) у 2024 році підтримка партнерів є достатньою для збереження стійкості фінансової системи і відносної вартості національних грошей. Що буде у 2025-му – подивимось. Є гарантовані (у разі виконання умов) транші за Ukraine Facility та програмою EFF, решта зовнішнього бюджетного фінансування зараз – це насамперед похідна від ходу і наслідків війни.         

Скажу так: допоки триває російська агресія, що вже завдала нам економічних і соціальних втрат майже на $500 млрд за оцінками Світового банку, я не бачу як ця модель закриття зовнішнього фінансового розриву за рахунок офіційної допомоги може бути принципово трансформована. Як би ми не стимулювали із нашими обмеженими можливостями український експорт, не скорочували некритичний імпорт або перекривали канали для відтоку валюти у приватному секторі. Замінити $30-40 млрд дефіциту іноземної валюти щороку тільки цими заходами не вдасться. Але так – за всіма цими переліченими напрямами потрібно працювати, і тут однозначно є куди рухатись. Важливо, що таке розуміння є і в наших партнерів, як би важко не проходили перемовини про виділення фінансування і яку б зраду не розганяли «свідки фінансового апокаліпсису».     

Тільки початок повномасштабної відбудови і залучення прямих іноземних інвестицій, які в ідеалі перекривають дефіцит за рахунком поточних операцій, зможуть забезпечити стійкий розвиток і макрофінансову стабільність.