Перемоги та поразки організаторів мітингів під Радою
Де мітинги 17 жовтня виграють, а де ні?
Організатори під ВР дають ефектну картинку для ТБ.
Влада морозиться або вустами порохоботів повторює страшилку про «Путіна нападе» і «кремлівські ЗМІ з картинками», нівелюючи і зводячи нанівець реальні загрози в цьому плані. Наприклад, на лінії фронту, в проблемній стратегічній Одесі чи на ватному депресивному півдні Херсонщини.
Вечірні тєліки стовідсотково крутитимуть кілька роликів.
Де Єгорка Соболєв з Деревянком і Заліщук затикають рота дружині Генпрокурора Ірині Луценко. Для тих, хто сприйняв за особисту образу прокурорське весілля або необачного емоційного «Олег, винєсі козла» це сприйматиметься як перемога. Як ляпас зажерливим баригам.
Коли емоції зашкалюють, людям не до глибоких аналізів. Не до розуміння, що Деревянко, який в часи Януковича відмивав мільйони на друку паспортів, або жінка, яка розводила чоловіків на хату в центрі - можуть бути не ліпші від Луценчихи. Чим паче частина організаторів - кров від крові і плоть від плоті БПП. Їх під хлороформом у партсписок ніхто не тягнув. А без прив'язки до Пороха вони б ніколи не стали депутатами.
Друга картинка. Парасюк проти Гелетея. Мила така історія про борця з народу і «того, хто поміг топити Іловайськ у крові».
Третя історія. Прапорці Руху Саакашвілі. Такий собі коктейль між «нас не догонят», «а нам все равно», «Петро ловив нас, але не впіймав», «я український патріот».
Четверта. Піар для Юлії Тимошенко. Юля може легко прогулювати сесійні тижні, де розглядають пенсійну реформу або реінтеграцію. Але пальне спічем про антикорупційний суд, що мав би розслідувати «Роттердам+», про не важливість депутатської недоторканості. І засвітить свої прапорці під радою, утвердивши імідж опозиціонерки і конкурентки номер один.
П'ята історія. Сумна для влади. Не вона формує повістку дня. Не вона задає тон дискусіі. Замість атаки --мусить непевно оборонятися або грати у мовчанку, поки кожен бажаючий катається на по ній лижами і роликами. Б'є по голові клюшкою і поливає помиями.
«Кожен тиждень по рішучій реформі», чітке пояснення своїх дій, висновки із примітивних факапів -- могли б урятувати країну від наступного абсолютного реального Бойка чи Юлі. Ще є критичний час і варто його не спустить в каналізацію навіть те, до було зроблено із нереальними зусиллями: безвіз, відносно успішна війна, «прозоро», підтримка армії, відмова від газової голки «Газпрому», пенсійна реформа, будівництво доріг, українізація радіо і ТБ, прорив українського кіно, назрілий освітній закон і досить непогана робота дипломатів в США та Брюсселі.