Завдання України на найближчі 10 років

Коли Кирило Олексійович Буданов вимикає режим «людмила хомутовська» і вмикає режим керівника військової розвідки – він каже притомні речі.

Зізнаюсь, я давно вважаю продавцями хворих ілюзій і просто безвідповідальними тих, хто каже, що РФ розпадеться і тоді заживемо. Ох, заживемо.

Буданов у новенькому інтерв‘ю сказав, що якесь пушкіністанське утворення все одно лишиться. І воно з часом почне зрощувати реваншистські настрої. Аналізуватиме свої помилки нинішнього вторгнння до України та перебиратиме свою армію.

– Скільки їм треба часу для відновлення?

– Десь 10 років.

Тож це цікава інформація і про наші горизонти і з ким ми це плануватимемо. І кого треба обирати в мери, депутати і президенти, щоб було не «немножко по-дебільному написано».

Очевидно, що треба буде повністю відмовлятися від практики, яка була впритул до великого вторгнення – наша оборонка та промисловість були частиною пушкіністанського ВПК. І всіх усе устраювало. Від державного зрадника Богуслаєва до дяді Васі із глухівського села, який копав копалини із ближнього кар’єру для російських Точок У і арти.

Очевидно, що треба прийняти, як данність, що спочатку безпека та оборона, а потім уже розрізання стрічок на зупинках і асфальтування. Фінляндія – дуже добрий орієнтир, як 5,5 мільйонів громадян можуть ефективно вкласти податки у моновиробництво, у кооперацію з іншими союзниками. Як вступити в НАТО і тут же готувати угоду про пряму співпрацю з США. І при цьому, як готувати тероборону та укриття.

Курси самооборони, стрільби, тактмеду та база інформаційної гігієни – це має стати чимсь таким, як похід в манікюрню чи барбершоп. Без поділу на вік, статі і «жєнскіє енергії, коториє вдохновляют на рост твоєго мущіну і єго енергіі Янь».

Лише з розумінням цього в Україні можна жити, розвиватись і робити щось таке, що і не снилось нашим розманіженим ровесникам з міцних економік і усталених політичних процесів.