Виробництво Patriot в Україні: головний виклик ще попереду
Україна створить власний антибалістичний щит. Але є один нюанс
Дозвіл на виробництво Україною ракет до систем Patriot – це стратегічний крок, від якого не варто очікувати миттєвих результатів.
Адже якщо сам процес юридично та бюрократично можна запустити за кілька місяців, то на його реалізацію знадобляться роки.
Наприклад, в Японії розгортання та сертифікація кожної модифікації займає від 3 до 5 років. Німеччина проходила шлях у кілька років лише для налагодження ліній з готових американських вузлів.
Загалом же ж повний цикл виготовлення однієї ракети-перехоплювача PAC-3 MSE у США займає близько 24 місяців, а створення її твердопаливного двигуна – близько 30 місяців. Навіть за умов постачання готових комплектів Україні знадобиться щонайменше 1,5-2 роки для запуску першої тестової лінії.
Причина таких великих термінів розгортання виробництва полягає у надзвичайній високотехнологічності ракет для Patriot. Особливо це стосується ракет PAC-3, які збивають балістику методом кінетичного перехоплення і є однією з найскладніших інженерних конструкцій у світі.
Зокрема, вона включає у себе активну радіолокаційну головку самонаведення, технології виробництва якої зазвичай є суворо засекреченими, і США навряд чи передадуть нам повну документацію на її виготовлення з нуля. Тобто йтиметься про її імпорт та інтеграцію в корпус.
Крім того, нам доведеться вирішити дуже складні питання зі створенням виробничої бази. Один, навіть захищений завод з великою ймовірністю буде знищено, тож виробництво доведеться розосереджувати, що ускладнить логістику та контроль якості. Частину виробництв, ймовірно, доведеться розміщувати на території наших сусідів.
Щодо дефіцитних у світі комплектуючих, таких як рідкоземельні метали та хімічні компоненти для палива, нам доведеться стояти у черзі, щоб їх отримати.
Тобто, враховуючи всі ці дані, сам дозвіл на таке виробництво з боку США є величезним політичним проривом, але він вимагатиме від нас дуже важкої та тривалої роботи з прицілом на середньострокову та післявоєнну перспективу.
Поточний дефіцит ракет у 2026 році це не перекриє, проте закладає фундамент для перетворення України на одного з головних виробників ППО в Європі у майбутньому. А на додачу – наявність в України власного антибалістичного щита буде слугувати фактором стримування від повторної агресії.
Якщо потенційний нападник розумітиме, що з повітря він нас не зламає, а на суходолі на нього очікує неминуче знищення – ризик атаки на нас суттєво зменшиться.
Фактично, цим рішенням закладаються підвалини для нового статусу та рівня безпеки України на роки вперед. Тепер треба на цьому фундаменті збудувати будинок. Тож, за роботу.