За Європейський ренесанс

Громадяни Європи,

якщо дозволяю собі безпосередньо звернутися до вас, то не тільки в ім'я історії та цінностей, які нас об'єднують, а тому, що в цьому є гостра необхідність. Через кілька тижнів європейські вибори стануть вирішальними для майбутнього континенту.

Ніколи з часів Другої світової війни Європа не була настільки необхідною. Водночас ще ніколи Європа не була в такій небезпеці.

Брекзит є символом цього. Символом кризи Європи, яка не змогла відповісти на потребу народів у захисті від потрясінь сучасного світу. І символом європейської пастки. Цією пасткою є не членство в Європейському Союзі — нею є брехня і безвідповідальність, які можуть його знищити. Хто розповів британцям правду про їхнє майбутнє після Брекзиту? Хто їм говорив про втрату доступу до європейського ринку? Хто згадав ризики для миру в Ірландії після відновлення колишнього кордону? Націоналістичний відворот нічого не принесе — це відмова без жодних альтернативних проектів. І ця пастка загрожує всій Європі: експлуататори гніву, підтримувані фейками, обіцяють все і нічого.

Перед лицем цих маніпуляцій ми мусимо вистояти. Горді й розсудливі. Насамперед розповісти, що таке Європа. Що вона є історичним успіхом: примирення спустошеного континенту в безпрецедентному проекті миру, процвітання і свободи. Ніколи цього не забуваймо. І цей проект, як і раніше, захищає нас донині: яка країна може виступити самостійно проти агресивних стратегій великих держав? Хто може твердити про суверенність перед лицем цифрових гігантів? Як би ми протистояли кризам фінансового капіталізму без євро, яке є силою всього Євросоюзу? Європа — це також ті тисячі повсякденних проектів, що змінили вигляд наших реґіонів: відремонтована школа, побудована дорога і досяжний, нарешті, високошвидкісний доступ до інтернету. Ця боротьба — щоденний обов'язок, бо Європа, як і мир, не є щось дане раз і назавше. Від імені Франції я невпинно веду цю боротьбу, щоби просувати Європу і захищати її модель. Ми показали можливість того, що, як нам казали, є недосяжним — створення європейської системи оборони і захист соціальних прав.

І все ж нам треба зробити більше і швидше. Бо існує інша пастка: пастка статус-кво і резиґнації. Перед обличчям світових потрясінь громадяни часто нам кажуть: "Де ж Європа? Що робить Європа?" Вона стала для них бездушним ринком. Однак Європа є не просто ринком — це проект. Ринок корисний — але не може дозволити нам забути необхідність кордонів, які захищають, і необхідність цінностей, які об'єднують. Націоналісти помиляються, коли стверджують, що, виходячи з Європи, вони захищають нашу ідентичність, тому що власне європейська цивілізація нас об'єднує, робить вільними і захищає. Але ті, хто не хоче нічого змінювати, також помиляються, бо вони заперечують страхи, які охоплюють наші народи, сумніви, які підважують нашу демократію. Ми перебуваємо у вирішальному для нашого континенту моменті, коли мусимо разом — політично і культурально — винайти образ нашої цивілізації в мінливому світі. Це момент для Європейського ренесансу. Тому я пропоную, незважаючи на спокусу ізоляції і розколу, вибудовувати це відродження спільно, базуючись на трьох амбіціях: свободи, захисту і поступу.

Захистити нашу свободу

Європейська модель заснована на свободі людини, різноманітності думок і творчості. Нашою першою свободою є демократична свобода вибирати наших лідерів, навіть якщо іноземні держави намагаються впливати на наше голосування на кожних виборах. Я пропоную створити Європейську агенцію захисту демократії, яка надаватиме кожній державі-члену європейських експертів для захисту їхнього виборчого процесу від кібератак і маніпуляцій. У цьому ж дусі незалежності ми мусимо також заборонити фінансування європейських політичних партій іноземними державами. Мусимо, згідно з європейськими правилами, усунути з інтернету всі прояви мови ненависті і насильства, оскільки повага до особистості є основою нашої цивілізації гідності.

Захистити наш континент

Заснований на внутрішньому примиренні Європейський Союз забув глянути на реалії світу. Але ж жодна спільнота не може створити відчуття приналежності, якщо вона не має меж, що її захищають. Кордон —це свобода в безпеці. Тому нам необхідно оновити Шенгенську зону: всі, хто хоче брати в ній участь, повинні виконувати зобов'язання відповідальності (суворий прикордонний контроль) та солідарності (одна політика щодо надання азилю з однаковими правилами приймання та відмови). Єдина прикордонна поліція та Європейське азильне бюро, суворі зобов'язання з контролю, європейська солідарність, в яку кожна країна вносить свій внесок під керівництвом Європейської ради внутрішньої безпеки — я, перед лицем міграції, вірю в Європу, яка захищає як свої цінності, так і свої кордони.

Такі ж вимоги треба застосовувати і стосовно оборони. За останні два роки був досягнутий суттєвий прогрес, але ми повинні вказати чіткий курс: договір про оборону і безпеку повинен визначати наші основні засадничі зобов'язання у співпраці з НАТО і нашими європейськими союзниками: збільшення витрат на оборону, задіяння пункту про взаємну оборону, Європейська рада безпеки за участю Сполученого Королівства для підготовки наших колективних рішень.

Наші кордони також повинні гарантувати чесну конкуренцію. Яка держава на світі захоче продовжувати торгівлю з тими, хто не дотримується жодних із прийнятих норм? Ми не можемо мовчки страждати. Мусимо реформувати нашу політику конкуренції, переглянути нашу торговельну політику: карати або заборонити в Європі підприємства, які порушують наші стратегічні інтереси та наші фундаментальні цінності, як-от екологічні стандарти, захист даних і справедлива сплата податків; прийняти європейські преференції у стратегічних галузях та державних закупівлях, як це роблять наші американські та китайські конкуренти.

Відновити дух поступу

Європа не другорядна держава. Вся Європа є авангардом: вона завжди визначала стандарти поступу. Тому вона повинна просувати проект конвергенції: Європа, де виникло соціальне забезпечення, повинна встановити соціальний щит для кожного працівника зі сходу на захід і з півночі на південь, гарантуючи йому однакову винагороду за однакову роботу і мінімальну європейську заробітну плату, адаптовану до кожної країни і щороку колективно обумовлену.

Повернутися на шлях поступу — це також і взяти на себе провідну роль в екологічній боротьбі. Чи зможемо ми дивитися в очі нашим дітям, якщо не сплатимо наш кліматичний борг? Євросоюзу необхідно окреслити свої амбіції — нуль вуглецю до 2050 року і наполовину скорочені пестициди до 2025 року, та адаптувати свою політику відповідно до цих вимог: Європейський кліматичний банк для фінансування екологічних трансформацій; Європейська санітарна інспекціядля зміцнення контролю наших продуктів; незалежна наукова оцінка речовин, небезпечних для довкілля і здоров'я — проти лобістських загроз... Цей імператив має спрямовувати всі наші дії: від Європейського центрального банку до Європейської комісії, від європейського бюджету до інвестиційного плану для Європи — всі наші інститути повинні мати клімат яко мандат.

Прогрес і свобода пов'язані з можливістю жити за рахунок власної праці: щоби створювати робочі місця, Європа мусить дивитися в майбутнє. Саме тому вона повинна не тільки регулювати глобальні цифрові гіганти, створюючи європейський нагляд за великими платформами (прискорені санкції покарання за порушення конкуренції, прозорість їхніх алгоритмів тощо), а й фінансувати інновації, виділяючи новій Європейській раді з інновацій бюджет, порівнянний з бюджетом США, щоб очолити нові технологічні прориви — наприклад, штучний інтелект.

Європа, яка збирається відігравати світову роль, повинна бути спрямована на Африку, з якою нам треба укласти пакт про майбутнє. Визнаючи, що ми маємо спільну долю, підтримуймо її амбітно й необоронно: інвестиції, академічне партнерство, освіта дівчат...

Свобода, захист, поступ. На цих стовпах ми повинні побудувати європейський Ренесанс. Ми не можемо дозволити націоналістам, які не мають конкретних рішень, використовувати народний гнів. Ми не можемо бути сновидами в розніженій Європі. Ми не можемо лишатися в рутині, повторюючи мантри. Європейський гуманізм є вимогою дій. І всюди громадяни просять залучитися до змін. Отож, створімо до кінця року разом із представниками європейських інституцій та держав-членів Конференцію для Європи, щоби запропонувати всі зміни, необхідні для нашого політичного проекту, без будь-яких табу, в тім числі і на перегляд договорів. Ця конференція повинна об'єднати панелі громадян, виступи науковців, соціальних партнерів, релігійних і духовних представників. Вона визначить дорожню карту для Європейського Союзу, яка перетворить ці ключові пріоритети в конкретні дії. Безумовно, виникнуть розбіжності, але невже краще мати закостенілу Європу, ніж Європу, яка розвивається — іноді різними темпами, але залишаючись відкритою для всіх?

У такій Європі народи знову стануть господарями своєї долі; впевнений, що в такій Європі Сполучене Королівство знайде своє місце.

Громадяни Європи, тупик Брекситу є наукою для всіх нас. Визволімося з цієї пастки, надаймо сенс майбутнім виборам і нашому проекту. Вам вирішувати, чи Європа і цінності поступу, які вона несе, повинні бути чимось більшим, ніж просто минущий епізод в історії. Вибір, який я пропоную — разом намітити шлях до Європейського ренесансу.

Емманюель Макрон

Джерело: Pour une Renaissance européenne

Переклад: Zbruc