Як гроші допомагають стати кращою людиною
Обов’язок кожної людини в міру сил та можливостей робити добрі справи
Багатство саме собою не є гріхом або чеснотою. Воно – лише інструмент, знаряддя в руках людини. Коли людина спрямовує багатство до добра – воно корисне, коли до зла – то воно примножує гріхи та провину. Отже не саме багатство стало причиною осудження, про яке чуємо з притчі про багача і Лазаря, але те, як чоловік цей користався з нього.
Отже покараний багач з притчі був не за те, що мав великий статок, але за те, що марнував його, використовуючи не для благих справ, але для власного задоволення. І за це задоволення він платить таку страшну ціну – страждає у вогні пекла. Але не лише за це багач несе таке покарання. Він несе кару і за лінивство. Бо Господь заповідав трудитися і час свого життя використовувати на примноження добра як духовного, так і матеріального. Багач з притчі не трудився, але користувався працею інших та майном, яке було раніше накопичене, можливо його предками.
Його урок нагадує нам про обов’язок кожної людини в міру сил та можливостей робити добрі справи, займатися роботою, яка приносить справжню користь. Бо через сумлінне виконання наших обов’язків – великих чи малих, почесних чи скромних – ми виконуємо заповідь Божу та цим утверджуємося в добрі.
Однак найбільша провина багача була не в тому, про що ми сказали дотепер, а в тому, що він своїми життєвими звичками зневажав головну заповідь Божого закону – любити ближнього, як самого себе. Він не просто марнував майно своє і час життя на задоволення, але маючи все – нічим не допоміг убогому Лазарю, який страждав біля воріт його дому.
Якби чоловік цей не мав чим поділитися з Лазарем, або якби не бачив його і не знав про його потреби, то можливо і гріх його був би не таким тяжким і не заслужив би він такої страшної кари. Але як бачимо з притчі, цей безумець мав з надлишком всього, чого потребував Лазар – і нічого не дав йому, хоча не міг не знати про убогого, який лежав біля воріт його дому.
Отже, хоча гріховна провина багача з притчі полягала в тому, що він майну своєму і всьому, що воно дозоляло йому робити, віддав своє серце; що він марнував багатство замість того, щоби вживати його з правдивою користю; що він не трудився, не працював і тому не робив добрих діл – всі ці провини були обтяжені головною: немилосердям, нечутливістю до потреб ближнього, відсутністю не те, що любові, але навіть елементарного співчуття.
Вже страждаючи в пеклі багач зрозумів, що його злий спосіб життя був причиною такого покарання. Тому він просив Авраама послати Лазаря до братів, щоби воскреслий з мертвих своїм явленням спонукав їх не жити так, як жив він, і не бути осудженими на ті самі пекельні муки.
Бажаю всім нам не забувати уроків, які дає нам і ця притча, і загалом Священне Писання. Щоби ми все, що маємо і чим щедро обдарував нас Господь, використали на благо, примножуючи добро та виявляючи любов до ближніх. І так проживши, ми не змарнували отримані від Бога дари, але примножили їх і отримали нагороду – блаженне вічне життя.