Проблема забрудненого повітря досягла глобальних масштабів. Що далі?

Осінь – красива й дивовижна пора року, яка милує око різнобарв’ям кольорів та їхніх відтінків, щедро обдаровує врожаями та готує природу до майбутнього зимового сну і відпочинку. Це час, коли природа по-особливому спокійна та прекрасна і дарує людині не лише свої плоди, а й свої характерні осінні емоції та аромати – однак за умови, якщо її ніхто не псує і не нищить…

Нещодавно, виїжджаючи за межі міста, був вражений кількістю ядучого диму від спалювання листя і сміття у селах та на полях вздовж доріг. І це при тому, що екологи й громадські активісти вже не один рік доводять шкоду від цього, детально пояснюють і переконують, що палити опале листя чи суху траву вкрай небезпечно, насамперед, для вашого здоров’я, здоров’я ваших рідних, дітей.

Проблема забрудненого повітря сягає вже глобальних масштабів. За даними ВООЗ, майже 9 мільйонів людей щороку передчасно помирають через брудне повітря. Б’ють на сполох по всій Європі, адже за останні роки кількість передчасних смертей з цієї причини там збільшилась удвічі. Україна – в переліку найбільш забруднених країн Європи та входить у перелік країн із найвищими показниками смертності від хвороб, спричинених забрудненим повітрям. Врешті решт, і самі українці вже відзначають, що почали частіше хворіти, зокрема, на алергічні та автоімунні захворювання, які тягнуть за собою й низку інших ускладнень.

Бажання мати краще довкілля, розв’язувати екологічні проблеми об’єднують усіх нас незалежно від релігійної, світоглядної, мовної, національної приналежності. Вода, яку ми п’ємо, повітря, яким ми дихаємо, їжа, яку ми споживаємо, – це те, без чого ми фізично не зможемо існувати. Ми можемо вимкнути телевізор або не читати газет чи сторінки у мережі, щоби не перейматися новою інформацією; ми здатні відокремлюватися у професійному, політичному чи світоглядному плані. Але відділитися від природного середовища неможливо! Бо повітря, вода, поживні речовини наповнюють наші легені, кров і живлять тіло, тим самим позитивно чи негативно впливаючи на наше здоров’я і самопочуття. Усвідомлення цього спонукає нас діяти. Також не слід забувати, що ми відповідальні не лише за світ, у якому живемо, а й за те, яким він буде для майбутніх поколінь.

Господь оселив нас у створеному Ним світі, щоби ми, втілюючи Його заповідь про любов, піклувалися про Його творіння. Бог створив нас за Своїм образом, відтак до гріхопадіння людина жила в гармонії зі світом, пізнавала сенс і призначення всього, що існує. Але після гріхопадіння навколишній світ перестав бути об’єктом творчого діяння людини, він часто перетворюється лише на предмет наживи та егоїстичного збагачення. Люди помилково уявляють себе повноправними господарями природніх ресурсів, «царями природи», забуваючи, що довкілля – це Божа спадщина, дана нам у тимчасове користування, яку ми маємо доглядати і берегти, а не бездумно знищувати. Руйнуючи життєве середовище, людина спричиняє не лише свою передчасну смерть, але й своєю безвідповідальністю, самолюбством, недалекоглядністю, егоїзмом та жадобою, фактично, обкрадає майбутні покоління, своїх дітей, онуків...

Тож давайте всі разом, кожен у свою силу, допоможемо самі собі, своїм нащадкам і, насамперед, природі, яка і так нині переобтяжена згубними наслідками промислово-виробних процесів людства. Можливо, варто почати з переосмислення своєї ролі у цьому світі, а потім замислитися над тим, що, як і з якою метою ми використовуємо, що залишаємо після себе, і нарешті відповісти на ключове запитання: а що ми можемо вдосконалити і зробити кращим, щоби бути гідними називатися дітьми Божими, адже до цього нас покликав Господь: «Бачите, яку любов дав нам Отець, щоби нам називатися і бути дітьми Божими» (1 Ін. 3: 1).