Смирення – це справжня сила духу, а не ознака слабкості
«Смирення означає бачити справжню реальність такою, якою вона є»
Християнство закликає своїх вірних до смирення. Через неправильне розуміння цієї великої чесноти багато хто помилково вважає смирення ознакою слабкості, несміливості, безхарактерності, підкорення. Ні! Смирення – це справжня сила духу. І у вченні Господа нашого Ісуса Христа ця чеснота є настільки важливою, що саме з неї Спаситель розпочинає Заповіді блаженства: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5: 3).
Так, «вбогі духом» – це не про вбогість (бідність) у матеріальному сенсі. Це про тих, хто «в Бозі» («у Бога») – тих, хто є смиренним, хто не вражений гріхом гордині, позбавлений хибної самовпевненості, хто бачить свою гріховність і розуміє, що хворий і йому потрібна допомога та підтримка Лікаря, Творця. Смирення – це стан, коли людина визнає, що їй потрібний Спаситель, інакше вона загине від пристрастей, що роздирають її.
Смирення означає бачити справжню реальність такою, якою вона є. Святі отці вчать, що смирення – це реальне, тверезе бачення себе. Бо людину, яка не має смирення, можна порівняти з людиною нетверезою, сп’янілою. Як той, хто перебуває «в ейфорії», думаючи, що йому «море по коліно», не бачить себе збоку і не розуміє, яким є насправді, подібно й відсутність смирення призводить до духовної «ейфорії»: людина поводиться неприродньо, не оцінює адекватно ситуацію, в якій перебуває стосовно Бога, людей і самої себе.
Смирення є протилежністю гордині, тієї найнебезпечнішої пристрасті, яка роздуває, звеличує власне «я», пориваючи з Богом. Невипадково для слова «смирення» спільнокореневим є й слово «мир», яке відображає переконання в тому, що смиренна людина завжди перебуває в мирі з Господом, із самим собою та іншими людьми.
Без смирення важко уявити й інші чесноти – любов, милосердя, лагідність, доброту та ін. Як гординя породжує егоїзм, тобто любов, яка замикається сама в собі, так смирення породжує любов справжню, діяльну, жертовну, спрямовану на добро для ближніх. В цьому полягає чудесна сила смирення: через духовне заспокоєння, умиротворення народжується прагнення уподібнюватись Богові, чинити й примножувати добро у цьому світі – не заради відплати, але через смиренну любов. Найвищий приклад цього нам показав Сам Господь наш Ісус Христос.
Тому і знаємо, що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1 Пет. 5: 5).