Українці мають берегти своє життя. І ось чому
Щоденно дякуймо тим, хто обрав своїм призначенням порятунок людських життів
Людське тіло вразливе. Вразливе до загроз, хвороб, стихійних лих, болю. Нині доводиться також, на жаль, говорити про російські ракети, беспілотники та снаряди, кулі й уламки, якими щоденно нівечаться та нищаться українські життя.
І щоденно на лікарських столах триває боротьба. За ще одну загоєну рану. За ще одне «Все буде добре». За ще одні обійми матері з дитиною, чоловіка з дружиною, бойових побратимів. За ще одне врятоване життя.
Хтось скаже: але ж на нас чекає життя зі Спасителем у вічності, хіба настільки важливо турбуватися про життя земне?
Людина сотворена Богом цілісною – в єдності тіла й духу. І піклуватися, відповідно, ми маємо про обидва Його дари. Берегтися від духовної смерті, аби не втратити Божу благодать. І не наближати смерть тілесну – до якої наше тіло, на жаль, стало вразливим унаслідок гріхопадіння.
Так, людське тіло вразливе – але з доброти Божої віддавна людям відкрито мистецтво лікування, яке допомагає рятувати життя та залишати поруч із нами наших близьких, давати більше часу на вираження нашої до них любові. І люди, які присвятили цьому мистецтву свої життя, нині щоденно, з волі Божої, здійснюють справжні чудеса, подовжуючи земний час тих, кого за інших обставин забрали би хвороби, стихії або, як тепер - російський агресор.
Лікувати тіло. Зцілювати душу. Берегти обидва Божі дари як єдине ціле, чим є людина. Наслідувати приклад великомученика та цілителя Пантелеймона, який присвятив своє життя зціленню людських хвороб – фізичних і душевних.
Тож щоденно дякуймо тим, хто обрав своїм призначенням порятунок людських життів, і молімо Господа, аби надав їм сил і терпіння, натхнення й наснаги на обраному шляху – благородному шляху служіння ближньому.