Вибір, який кожен з нас робить щомиті
Наше життя, час дарований нам Господом, для чого він?
Якщо кожен з вас чесно відповість на запитання: «Чого ви найбільше прагнете у своєму житті?», то який відсоток відповідей буде пов'язаний не з матеріальними благами, а з духовністю? Напевно і на жаль – не найбільший… Бо здебільшого люди тяжіють до земного, матеріального, до того, що бачать, і того, що приносить їм швидке задоволення та комфорт у цьому тимчасовому житті.
Значно менше, ніж спрямовувати свій погляд на матеріальні речі, люди підіймають погляд від землі до неба. Здебільшого це роблять тоді, коли почуваються безпорадними, безсилими, коли, як кажуть, втрачають ґрунт під ногами. І тоді, в час випробувань, страждань, болю і хвороб – людина в особливий спосіб згадує про Бога, просить Його допомоги, замислюється, за що (для чого) це нам, шукає відповідей і сенс того, що відбувається у нашому житті.
Наше життя, час дарований нам Господом, для чого він? Для підготовки до життя вічного. Бо все, що є тут, у світі земному – тимчасове. Все, що в ньому – і добре, і скорботне – завершується біля гробу. Нагими народжуємося ми і нагими відходимо в землю, від якої взята була людина. Тож не заберемо ми з собою у вічність ніяких скарбів матеріальних з цього життя. Натомість Спаситель нас вчив: «Збирайте собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6: 20-21).
Цей час, який дається нам з вами у земному світі – невідомо, скільки саме – ми повинні використати з найбільшою користю, аби встигнути зібрати «скарби духовні». Все залежить від нас, все в наших руках, бо володіємо великим даром свободи вибору. Ми завжди маємо вибір: яку мету поставити, чого прагнути, як вчинити, на яку сторону (добру чи злу) прихилитись. І цей вибір кожен з нас робить щомиті, у кожній ситуації, в якій опиняється, виносячи з неї для себе відповідні скарби.
Випробування матеріального світу є «посохом» для душі, який допомагає відштовхнутися і зробити крок вперед, до Бога. Тож нехай круговерть подій та явищ цього земного світу не затьмарюють у вас розуміння справжнього покликання, не збивають вас з рівноваги. Як душа людська більша за тіло, так нехай турбота про потреби душі переважає турботу про потреби тіла! «Знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6: 32 – 33).