«Дождь» повертається. Чому не треба радіти українцям

Помітив це у дуже багатьох моїх міжнародних колег – вони з радістю повідомляють про повернення в ефір російського «Дождя» – який тепер вже буде мовити з закордону. Я на це дивлюся виключно через призму: це добре для України? Це наблизить нашу перемогу в інформаційній війні над Росією?

Я і мої міжнародні колеги дивимося на цю подію з зовсім різної перспективи. Вони думають, що тріумвірат «Медузи», «Дождя» і «Новой газети» допоможе їм проникнути в російську бульбашку. Я вважаю, що вони не мають жодних шансів проникнути в російську бульбашку – бо, по-перше, їм цього ніхто не дасть зробити, по-друге, там вже просто нема чого робити. Вони не можуть допомогти нам і просувати протестні настрої чи тим більше зупинити війну, чи тим більше «повалити Путіна» – коли медіа в Росії могли когось повалити? Тоді для чого вони нам можуть бути корисними? Коротко – та ні для чого.

Аудиторія

Насправді вони не матимуть доступу до російської масової аудиторії, крім тих «навкололіберальних» кіл, котрі вже й так залишили Росію і споживатимуть їхній контент з безпеки і комфорту закордоння. Тому їхньою перспективною аудиторією залишаться ті країни, які мають значні російськомовні аудиторії і дозволять доступ для їхнього контенту на свою аудиторію.

І знаєте хто це? Так, це ми з вами є їхньою другою, якщо не першою головною аудиторією. Також, крім нас, це будуть інші країни зі значними російськомовними аудиторіями – країни Балтії, де частково і прописалися журналісти «Медузи» і «Дождя», Грузія, Вірменія, Молдова, Німеччина та інші західноєвропейські країни, а також Ізраїль та США. Всюди де є ті, хто ще знає російську. Тільки мені ця карта покриття нагадує карту покриття російського агітпропу?

Контент

З точку зору контенту вони звісно майже ніколи не роблять такі топорні речі, які робить RT на русском Антона Красовского. Спалювати конституцію України на Хрещатику – це надто грубо для них. Те, що роблять вони, виглядає на перший погляд досить невинно – десь написали «на Украине», десь Крим намалювали російським, підсилили наративи офіційного російського агітпропу. Десь зробили фільм про те, що це ж, мовляв, обидві сторони стріляють і використовують мирне населення як живий щит, десь запитали «а де ви були ці вісім років коли стріляли по Донбасу», десь розказали як ВСУ ставить на дах гранатометників, щоб прикриватися мирним населенням. Але це все нюанси, які або малопомітні західним донорам, які спонсорують все це дійство, або просто ці нюанси виглядають як менше зло на загальному тлі зникнення медіа в Росії та заміни на суцільний агітпроп. Або це просто можливість мати ілюзію, що можливі і якісь «інші» російські медіа. Інша Росія.

Чи все це відбувається з контентом «лібералів», тому що вони цілеспрямовано працюють на режим Путіна? Зовсім необов'язково. Вони працюють самі на себе. просто вони так думають! Для того, щоб краще зрозуміти, яка ідеологія у дождівців, варто подивитися документальний фільм про них F@ck this job. Там Зигарь під час вечірки, де всі танцюють, каже: подивіться – ми особливі, ми обрані. Хіба це не ідеологія всього путінізму???

Залежна журналістика

Кілька років я написав твіт про те, що, мовляв, в Росії не лишилося такої журналістики, яка б не працювала на силовиків і становлення військово-поліцейської диктатури Путіна. Тоді мене закидали ненавистю – західні кореспонденти в Москві, Пушков і ко, а Тихон Дзядько, якого мої компатріоти все ще намагаються затягувати в стрічку, написав що я «сумасшедший». Але виявилося, що я якраз був цілком нормальним і сказав ту річ, які ми лише зараз усвідомили – емпіричним, болісним шляхом.

Але є все ще багато людей, які бояться в цьому зізнатися – те що вони тоді знаходили в Росії як журналістику або тим більше продовжують знаходити її зараз – «в екзилі» – ніколи не було журналістикою у звичному розумінні цього слова. І для того, щоб в цьому переконатися, можна просто продовжити стежити за розвитком цього «проєкту».

Звісно «Дождь» не є корисним для нас, бо він маскує звичайну російську «журналістику» під щось інше, в красивій західній обгортці «з Риги», а отже створює привід для Заходу не «скасовувати Росію», давати їй ще один шанс. Але з іншого боку ми й не можемо на це ніяк вплинути. Все, що ми можемо зробити – це не тягнути сміття в наш простір.