Головне завдання - звузити електоральну базу Януковича
Для того, щоб виграти дуже серйозну війну з українофобією і криміналітетом у державі, часом треба позірно поступитися у маленькій битві
Сильні й мудрі політики ніколи не поведуть беззбройний народ на бандитів – вони будуть шукати всіх способів, аби зберегти соборність, цілісність, внутрішню силу держави. Вже розблоковано п'ять адміністрацій – три в західній Україні, на Полтавщині та в Києві. Ми пішли на це тільки для того, аби люди, яких замкнули у в'язницях, вийшли на волю. Для того, щоб виграти дуже серйозну війну з українофобією і криміналітетом у державі, часом треба позірно поступитися у маленькій битві. Тому дуже прошу вас не засмучуватися з приводу того, що ми вчинили такий ситуативний, тактичний і тимчасовий крок. Ми не маємо дати на плаху бандитам жодного людського життя, маємо жити наперекір їхньому бажанню нас знищити.
12 лютого 2010 року після інавгурації Януковича я звернулася до нього з відкритим листом. "Ви своєю плебейською психологією, моральним виродженням та агресивним чужинством мобілізуєте мільйони українців на повстання проти неоколоніялізму. Дякуємо вам за цю страшну суспільно-політичну темінь перед неминучим світанком україноцентричної України. Ви – минущі. Ми – українці всієї України, а не "регіональної" – вічні", – йшлося в листі.
Чи не повстала Україна? Чи та темінь, яку влаштувала орда, не запалила світло українського повстання, яке об'єднало всю Україну? Повстала Одеська, Запорізька, Дніпропетровська області. У Донецьку 1 січня наші побратими вийшли на центральний майдан з портретом Бандери. Ми не поступимося жодною п'яддю української землі, бо держава будується не стільки державними інституціями. Найосновніша інституція – свідомість громадян. Тому "Свобода" завжди мала за основну мету вплинути на свідомість українців. Смію стверджувати, що вплинули, тому що червоно-чорні прапори здіймаються на всіх майданах. Цей прапор є прапором наших змагань у найскладніших умовах.
2010 року Конституційний Суд ухвалив незаконне рішення на вимогу Януковича, яким йому надали такі повноваження, що під нього "лягли" всі силові відомства. Тому важливо зробити усе для того, аби відновити баланс між гілками влади в країні.
Але не в Януковичі суть – річ не в панах, а в підпанках. Наша боротьба є такою довгою через відступників, які допомагають режимові. Згадаймо, що Галичина на президентських виборах дала за Януковича 6%. То, можливо, через те галичани перші заплатили смертями – смертю Юрія Вербицького, смертю Романа Сеника. Нема чого говорити про Крим, Донецьк, коли ми тут маємо свою біду. У Галичині завжди вистачало холуїв. Саме холуй свого часу вбив Степана Бандеру, і може, через те в Галичину досі привозять труни. "Регіонали" розпустили фракції у Львівській обласній та міській радах не тому, що прокинулася совість, а тому, що вони панічно налякалися. Ми повинні розуміти: нас неможливо звоювати зовні, нас можна знищити лише зсередини, знищити тоді, коли холуй подасть руку загарбникові.
Знищити Януковича можна, звузивши його електоральну базу. Для цього треба максимально зосередити свою діяльність не лише на заході, а й на сході та півдні України. Тому сьогодні в Дніпропетровську Юрій Михальчишин, в Чернігові – Богдан Бенюк, на Вінниччині і Черкащині – Андрій Мохник та Ігор Мірошниченко.
Кажуть, скільки можна стояти… Стояти треба все життя. Бо щойно ти ляжеш – перейдуться по тобі, витруть об тебе ноги. Якщо Господь дає нам здоров'я, це значить він дає все. Ми не маємо права грішити перед ним своєю зневірою, не маємо пускати в думки сумніви, не маємо права сіяти песимізм і чорну енергію.
Сильні й мудрі політики ніколи не поведуть беззбройний народ на бандитів у формі "Беркута". Сильні й мудрі політики будуть шукати всіх способів, аби зберегти соборність, цілісність, внутрішню силу нашої держави. Вони розуміють, що саме рівень свідомости громадян формує і будує сильну державу. Розуміймо це і пам'ятаймо: будемо стояти до того часу, доки не проголосуємо в парламенті за зміни до Конституції. Будемо працювати до останньої краплі, аби вибити з-під ніг Януковича його скривдженого виборця – скривдженого ним самим.