Ядерна загроза. Алгоритм по захисту від радіації

Багато знайомих ставлять запитання, через нагнітання країною-терористом Росією ядерної істерії, шантажу та ситуацію довкола Запорізької ядерної станції.

По-перше, без паніки. Ми з Вами пережили Чорнобиль. Моя бабуся лікувала пожежників та рятівників, але до цього і льотчиків, що робили в РСРСР ядерні випробування. Не можу сказати, що це додало їй здоров'я, але прожила вона до старості і виховала онуків.

Ядерна катастрофа це неприємно, але і повінь, виверження вулкану чи навіть автокатастрофа чи інфаркт теж не додають оптимізму. Тому варто знати як діяти, та продовжувати вишукавати щось світле, навіть перебуваючи в концтаборі. Так, доречі, говорить досвід тих, хто перебував в пеклі Освенциму. Ті, хто шукали радість в промінчику світла, в квітці на плацу, в хмарі на небі, мали більше шансів на виживання в силу психологічної стійкості. Квіточка звичайно ракету та кулю не зупинять, але така вже людська природа – ті, хто не панікують та мають волю до життя і виживають найчастіше, якщо умови однакові з тими хто впадають у депресію та відмовляються від боротьби. Бувають вийнятки, але вони тільки підтверджують основний закон. Без паніки.

Паніка відрізняється від страху. Страх – це природня реакція на загрозу. Страх нормальний і потрібний. Паніка виникає тоді, коли людина під дією страху не знає, що робити. Не має плану. Людина, яка без паніки діє неправильно, часто має більше шансів на виживання, ніж та, що схопила панічну атаку.

По-друге. Тому давайте сформуємо бодай якийсь алгоритм по захисту від радіактивної загрози.

Перше

Якщо Ви знаходитесь в районі можливої радіактивної загрози, бойових дій, Ви цивільний, то можливо варто покинути цю територію? Я про це вже писав багато разів. Якщо Ви цивільний, та знаходитесь не просто в місті, на яке падають ракети (від цього убереже тільки укриття по тривозі), а знаходитесь в місці де активні бої, то варто виїхати. Думки про те: куди я поїду, на що я буду жити, у мене собака... Треба відкинути. Тут питання або «на що я буду жити?», або «чи я буду жити взагалі?». Вашого нерухомого родича допоможуть забрати або органи влади, або волонтери. Тому перше питання, яке ви маєте поставити собі – я хочу вижити.

Друге

Але радіактивна загроза така штука, що тікай не тікай, але тут фарт. Куди вітер подує, на якій території це станеться. Тут ніхто на 100% не захищений від ситуації. Тому треба знати елементарні речі.

Ми не обговорюємо ситуацію, якщо ви опинились в епіцентрі вибуху. Ви станете одномоментно частиною навколишнього середовища в широкому сенсі, а атоми, які є частиною Вас будуть частиною планети Земля від річок Австралії до Лісів Амазонії швидше, ніж це сталося з Напалеоном.

Ми говоримо про ситуацію, коли Ви вижили і що робити тут і зараз родиною.

Третє

Що робити у випадку загрози радіаційної небезпеки?

1. Не панікуйте. Бійтесь, але не панікуйте. Використайте страх, як стимул до дії.
2. Слухайте повідомлення місцевих та центральних органів влади. Якщо не було електромагнітного імпульсу, чи він зачіпив Ваш район, то якийсь зв'язок буде працювати. Для цього я маю прийомник Червоного Хреста, який купив заздалегідь, радіостанції, посилювач інтернету тощо.
3. Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку. Разом виживати легше, а допомагати потрібно, бо ми не росіяни.
4. Якщо в районі відбувається евакуація – евакуютесь родиною негайно. Сподіваюсь документи та речі у вас вже лежать в тривожній валізі.
5. Якщо Ви залишились в районі загрози то спустіться в укриття, підвал, де вже мають бути запаси ліків, води та харчів. Не підготували, то беріть, що є в квартирі. Головне протриматись в укритті бодай перші 48 годин.
6. Зменшіть проникнення радіації в квартиру чи будинок: щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте або закладіть мокрими ганчірками. Запам'ятайте, що стіни дерев'яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного – у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону – у 40-100 разів;
7. Не панікуйте, слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій;
8. Вживайте йодовану сіль. Можна йодистий калій (у пігулках) чи йод (водно-спиртовий розчин йоду)
9. Якщо йодистого калію немає, а територія зазнала радіаційного зараження, можна крапнути пару крапель звичайного йоду 5% на склянку води або киселю, і випити.

В аптеках у вільному продажі доступні препарати стабільного йоду:

• Йодомарин 200 (дорослий);
• Йодомарин 100 (дитячий);
• Калія йодид 100 (вітчизняний);
• Калія йодид 200 (вітчизняний);
• Йод-актив плюс;
• Йодбаланс 100, 200;
• Йодофол;
• Мікройодид 100, 200.

Йодна профілактика починається негайно за загрози радіаційного забруднення та проводиться шляхом прийому внутрішньо пігулок йодистого калію, а в разі його відсутності – водно-спиртового розчину йоду.

• Дорослим та дітям від 5 років – 1 пігулка по 0,125 г чи 20 крапель водно-спиртового розчину йоду за 1 прийом.
• Дітям від 2 до 5 років – по 1/2 пігулки чи 10 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.
• Дітям до 2 років та дітям на штучному вигодовуванні – по 0,25 дози дорослих чи 5 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.
• Вагітним жінкам – 1 пігулка по 0,125 г з одночасним прийомом 0,75 г (3 пігулки по 0,25 г) перхлорату калію.
• Новонароджені, що перебувають на грудному вигодовуванні, мають необхідну дозу препарату з молоком матері, яка отримала 0,125 г стабільного йоду.

У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов'язково використовуйте засоби захисту: для захисту органів дихання – протигаз, респіратор, ватно-марлеву чи протипилову пов'язку, зволожену марлева пов'язку, хустинку; для захисту шкіри – спеціальний захисний одяг типу ОЗК, плащ з капюшоном, накидка, комбінезон, гумове взуття і рукавиці.

Одяг під час перебування на відкритій місцевості, що заражена – теж буде заражений. Його треба буде позбутися і мати інший.

Це такі мінімальні поради, які можуть додати Вам живучості, якщо раптом станеться така загроза.