Що стається, коли українська дипломатія не допрацьовує
Ми маємо включати різні країни та їх громадян емоційно та інтелектуально до нашої війни
Сьогодні говорив з товаришем. Він етнічний українець, але громадянин Швеції. Викладає математичну статистику в Королівському технологічному університеті у Стокгольмі, аналог нашого КПІ.
Він переїзджає до Польщі, кидає роботу. Чому?
Бо вважає, що Швеція, саме люди, мало допомагають Україні. Він сам возить автівки та гуманітарку для ЗСУ, багато. Каже, що його душить атмосфера байдужості щодо війни. Його колега сказав йому фразу: А вам не всеодно під ким бути? І більш важливо донатити голодуючій Африці.
І це товариша доконало.
Причому я знаю шведів, які багато допомагають Україні. У мене в Швеції є друзі. Нас сильно підтримали ветерани Швеції. Швеція взагалі нам допомагає, як може, і я їй безмірно вдячний.
Але товариш вирішив переїхати до Польщі.
Це його позиція, я можу тільки вислухати і підтримати.
Та мені шкода. Це означає, що десь українська дипломатія не допрацьовує. Ми маємо включати різні країни та їх громадян емоційно та інтелектуально до нашої війни. Вони мають розуміти не тільки наш біль, але і світові наслідки та ризики для себе в самій можливості існування диктатури в РФ.
Інакше більш велика війна, глобальна, стає неминучою.