Чи зговорились Янукович і Тягнибок?
Уже минуло декілька днів від 18 травня. Багато, хто зробив оцінку подіям цього дня. Думки розподілилися на «свій» - «чужий», «наша» - найкраща, а «їхня» - легкої поведінки. І такі коментарі присутні, як в багатьох інформаційних агенціях, так і серед політиків та симпатиків тих, чи інших політичних сил. Достатньо багато і більш вдумливих оцінок того, що відбувалось.
Я також спробую висловити свою точку зору на події 18 травня.
Почнемо з «НИХ» - «Антифашистів».
На моє переконання, логіка проведення цієї клоунади переслідувала декілька напрямків: регіонали не крилися і майже відверто говорили, що вони будуть платити за участь у цьому «шабаші». Ніхто не виправдовувався: «Нам потрібно провести шоу, ми найняли клоунів і заплатили їм за це».
Для чого це робиться?
Це робиться для того, щоб «притрусити» людей, щоб сказати, що в Україні масові вуличні акції пішли у небуття, що тільки за гроші можна робити протестні чи інші акції (до речі, опозиція також частково фінансувала свої акції, і цим ще більше підтвердила це). Ось перша мета, яку ставили перед собою регіонали. Я думаю, що вони бояться повторення 2004 року, і через це хочуть зробити усе, аби знівелювати саме смислове навантаження масових протестів і вуличних акцій.
Друга мета – це спробувати «перебити» проведення акції своїх політичних опонентів. Через це ставилася задача привезти людей більше, ніж можуть залучити організатори акції «Вставай Україно». В деякій мірі це вдалося. Принаймні, від музею ВВВ до площі Слави йшли десятки тисяч людей. Інше питання – це те, що вони не дійшли до Європейської площі, а розсмокталися по дорозі. За моїми оцінками, було не більше 5 тисяч людей на самій Європейській площі. Так, вони не могли виразно говорити, для чого, заради чого, але я думаю, що якби журналісти були більш напористі, то вони б чесно сказали: «Нам платять, через це і вийшли».
Ніяких смислів в цю акцію ніхто і не збирався вкладати. У мене є підозра, що все таки пробують позиціонувати себе, як проросійський совкових елемент, і з іншого боку «Свободу». Я не хотів би вірити, що існує деяка домовленість і спроба Януковича і Тягнибока зіграти (як колись Кучма і Симоненко зіграли). Я не хотів би у це вірити, але деякі сумніви з цього приводу є. Я думаю, що це не сподобається прихильникам «Свободи», але оцініть усю цю ситуацію.
Власне, декілька цілей вони досягли. Перша ціль – масовість. Друга – часткове нівелювання актуальності масових акцій.
Тепер з приводу «НАШИХ».
Якщо на Європейській площі і на Хрещатику за різними оцінками було до 10 тисяч людей, то на Софіївській площі було спочатку трохи більше 15 тисяч, а потім залишилось близько 10 тисяч. Було багато цікавих людей. Багато було тих, хто у 2004 році щиро стояв на Майдані. Потрібно віддати належне, в останній тиждень перед акцією роздавалися газети із закликами прийти на мітинг (це те, чого не було на попередніх акціях).
Але ключове питання в тому, що жодних смислів на самому мітингу не пролунало.
Знову люди почули «Банду геть!». Безумовно! Обов’язково! І якнайшвидше!
Почули «Юлі волю!». Але вже тихіше. Безумовно Юлю необхідно звільнити!
Але ж тільки на цих двох смислах формувати альтернативу банді і зробити підґрунтя, щоб Юля отримала волю… Цього мало!
Насправді, люди хотіли почути план дій:
1. Ми виступаємо єдиним фронтом проти Януковича.
2. Ми визначили, що наступний кандидат в президенти сповідує ТАКІ принципи, ТАКІ ідеали.
3. Після повалення режиму Януковича в Україні зміниться політична система, зміниться система управління державою, люди зможуть зреалізуватись, і ЇМ НЕ БУДЕ ДАРОВАНА СВОБОДА, А ВЛАДА БУДЕ СТОЯТИ НА СТОРОЖІ СВОБОДИ, політичної, економічної, свободи слова і інших свобод.
Тобто альтернативна влада, яка має повалити режим Януковича і прийти на його місце, буде іншою, а не повісить таблички на кабінетах з іншими прізвищами, а сама система залишиться незмінною, хоч і з іншими гаслами. От цього люди не почули.
Зараз з багатьма колегами розмовляю, з колишніми і нинішніми депутатами: дехто з них акцентує увагу на тому, що нам потрібно вимагати від «трійки» визначеності, хто з них буде «любимой женой», тобто, хто з них буде кандидатом в президенти. Я вважаю, що потрібен єдиний кандидат, як альтернатива тому бедламу, який є сьогодні. Але не прізвище має ключове значення! А має значення те, з якою філософією, з якими смислами, з якою парадигмою ця команда йде до повалення режиму Януковича і для впровадження абсолютно іншої системи управління, зовсім іншої політичної системи, зовсім іншої економічної системи.
Сьогодні нам потрібно сформувати ці смисли, щоб люди чітко зрозуміли, що коли ми зможемо послати банду геть, тоді постане зовсім інша держава Україна. Якщо цих смислів не буде, то вибачте, але буде банда! Скоріш за все банда Януковича, але якщо банда і буде називатися іншим прізвищем, від того пересічному громадянину України не буде ані холодно, ані жарко.
Зараз починається літнє затишшя. І моє бачення, що потрібно думати і виписувати оцю філософію, оцю іншу політичну, економічну систему України, і на базі цього об’єднувати людей, а вже потім визначати, під яким прізвищем буде провайдер цієї філософії.