Фіаско проекту «Росія». Нам потрібно готуватись до найгіршого
Гасло «Геть від Москви!» реалізується на наших очах
За останні вісім місяців українці на собі випробували усі принади «русскаго мира», жахнулись його і відсахнулись від нього. Ніхто не зробив більше для самоусвідомлення українців та зведення ментального муру між Росією та Україною, аніж Путін.
Тому природно, коли українці цураються всього, що асоціюється у нас з путінською Росією. Але усвідомити і плекати свою інакшість не обовʼязково означає забути все, що ми знаємо про «русскую душу» і особливо її темну, іраціональну сторону. Бо мейнстрім західної думки, який розглядає людей як раціональних «чузерів» (від англ. choose – обирати), нездатний допомогти нам зрозуміти путінську логіку, навіть якщо вона на перший погляд цілком алогічна.
Ми можемо припустити, що «колективний путін» став жертвою власного пропагандистського угару, коли планував поставити Україну на коліна за кілька днів, тижнів чи місяців. Але зараз, коли очевидно, що в українців воля до опору, тактика ведення війни та ресурсна підтримка Заходу значно переважають російську спроможність ефективно воювати, постає питання: а на що сподівається кремлівський дідуган?
Чим вище він піднімає ставки, тим вірогідніше, що почне валитись не Україна, а Росія. Під тиском його стратегічних помилок починають давати тріщини підвалини путінського режиму. Економіка стагнує. Коло сателітів зменшується наче шагренева шкіра. Повага з боку колег-автократів впала до нечуваного раніше рівня. Вірогідність не те що наступу, а збереження контролю над окупованими територіями, близька до нуля. А Путін все піднімає ставки...
Якщо ви шукаєте в цьому якийсь глибокий раціональний розрахунок, ви глибоко помиляєтесь. Це не раціональна війна – це екзистенційний двобій. Тому Україна була абсолютно права, що у лютому 2022 вирішила наслідувати Фінляндію Маннергейма, а не Чехословаччину Бенеша. Але і Путін, схоже, вирішив наслідувати Сталіна, хоча історичний контекст наразі кардинально інший...
Вкрай небезпечні ігрища навколо Запорізької АЕС, мінування Каховської греблі, нищення енергетичної інфраструктури України, погрози застосувати ядерну зброю – все це випробування нашої волі тримати удар і чинити опір. Але не тільки нашої. Чи втримають європейькі уряди тиск цін, яким вони розраховуються за нашу відданість цінностям, – питання відкрите.
Як відкрите й головне питання: чи блефує Путін. Чи, як у тій радянській пісні, «мы за ценой не постоим»? Есхатологічний екстаз, коли ти готовий вмерти, знищивши все і всіх навколо, – дуже російський феномен. Якщо ти не можеш «обустроить» свою землю, ти починаєш плюндрувати чужу. Просто з ненависті до того, що комусь вдається. Що в когось чорнобривці висаджені та доглянуті навіть на клаптику землі біля багатоповерхівки...
Після київської кампанії я себе часто запитував: якщо вони вірили, що йдуть нас звільняти і сподівались на швидку перемогу, навіщо було абсолютно безглуздо нищити житлові будинки, підприємства, обʼєкти інфраструктури? Навіщо, якщо ти це завоював і сподіваєшся залишитись тут надовго? В цьому не було жодної раціональності, жодного розрахунку – сама ненависть до впорядкованого простору, до життя, до простого людського щастя...
І в цьому культі «есхатологічного екстазу» (так не достанься ж ты никому!) є велика небезпека. Фіаско проекту «Росія», що все чіткіше проглядається на обрії, дивним чином спрямовує енергію росіян не на виправлення власних помилок, заміну власних лідерів та перегляд стратегії розвитку, а на маніакальне намагання знищити проект «Україна». 25, 50, 100 тисяч російських трупів лише підігрівають цей есхатологічний екстаз. Раціональних адекватів, які усвідомлюють, що Путін веде Росію до катастрофи, в «русском мире» залишається все менше...
Тому нам потрібно готуватись до гіршого. І памʼятати, що «сумасшедшего с бритвою в руке» можемо зупинити тільки ми і тільки зброєю – не санкції, голосування в ООН, інспекції МАГАТЕ чи резолюції ПАРЕ.
Нехай переживають свій «есхатологічний екстаз» в Росії, а не на нашій землі. Наша місія – допомогти росіянам перенести локальний апокаліпсис в окремо взяту Московію, а не занурювати у нього весь світ...