Починається марафон виборів, які дуже багато для нас значать
«Громадянам Молдови пропонують вибір між однозначною і жорсткою політикою та м’якою стриманою «багатовекторністю»
20 жовтня, неділя – Молдова, президентські вибори та референдум за євроінтеграцію.
26 жовтня, субота – Грузія, парламентські вибори і ймовірна легітимізація лягання під Росію.
5 листопада, вівторок – США, вибори президента і визначення, чи лишаться США флагманом НАТО і гарантом європейської безпеки, чи усунуться, а також чи лишиться у взаєминах з Україною принцип покрокової ескалації «аби не допустити нічиєї поразки чи перемоги», чи все увійде в зону жорсткої турбулентності.
Зараз про найближчу подію – вибори у Молдові.
Важливий момент: зараз відбувається протистояння не жорстко пронатівських і проєвропейських (і проукраїнських) сил з однозначно і явно проросійськими. Просто тому, що проросійські настрої не мають популярності в Молдові.
Насправді громадянам Молдови пропонують вибір між однозначною і жорсткою політикою та м’якою стриманою «багатовекторністю». Між вибором сторони НАТО і України – і номінальним «нейтралітетом» на кшталт Фіцо чи Іванішвілі. В сенсі, «не злити кремлівського диктатора і вчасно робити реверанси в його бік – не за безкоштовно, ясно».
В сенсі, щось на кшталт позиції «Грузинської мрії»: дружити з усіма, дистанціюватись від конфліктів, шукати вигідної співпраці і з Росією, і з Європою... Ми вже бачимо, чим така позірна «толерантність в усі боки і небажання відмовлятись від жодного джерела вигоди» обернулись для Грузії. Поки існує Росія, саме такий м’який маневр з підкупом вигодою, грошима і миром є найбільш загрозливим для суверенітету чергового об’єкту інтересу Кремля.
А Молдова ж має проблему окупованого Придністров’я. І Кремль вже створив їй (і грошей не пошкодував на це) достатньо відчутну проблему Гагаузії. Тобто, з певного пункту зору, Путіну навіть є чим шантажувати Молдову, варто тільки дати шанс: смикнеться – і він організує спалах і ГагНР та повноцінне протистояння з ПМР
Президент Санду змогла прийняти радикальне рішення і просто не допустити до виборів геть упоротих проросійських радикалів. Котрі могли створити проблеми, навіть маючи мізерну підтримку. Ймовірно, їх не підпустять і до парламентських виборів наступного літа. Що теж буде раціональним кроком з пункту зору нацбезпеки Молдови.
Натомість змагається з Санду власне отой поміркований табір соціалістів експрезидента Додона (ПСРМ). Ті, що декларують можливість «просто вигідно співпрацювати з Росією» і при цьому не потрапити під її політичний, економічний, інформаційний диктат.
Радикальний проросійський фланг представлений колишнім генпрокурором Олександром Стояногло (рейтинг 10,1%), кандидатом від «Нашої партії». З джерел в українських спецслужбах стало відомо, що ФСБ зробила ставку саме на Стояногло. Зокрема, проросійський кандидат від «Нашої партії» Ренато Усатий (бізнесмен, ексмер одного з міст, подвійне громадянство з РФ, рейтинг 7,5%) отримав вказівки від 5-ї служби ФСБ РФ (служба оперативної інформації та міжнародних зв’язків, займається зв’язками із закордонними партнерами) та адміністрації президента РФ негайно знятися з виборів та оголосити про підтримку Олександра Стояногло. Або може «не дожити до виборів». Хоча і проросійський Вусатий не забуває демонструвати поміркованість в певних питаннях і декларувати цінності «тісних зв’язків як із Заходом, так і з РФ» – тобто, по суті теж є «Іванішвілі на мінімалках».
Хоча там та ще бондіана: в Стояногло (і його родини) виявили румунське (а отже, європейське) громадянство з 2018 року. І сам він стверджує, що цілком підтримує європейську інтеграцію Молдови.