Путінський саміт БРІКС: демонстрація сили чи геополітична пастка

XVI Саміт БРІКС у Казані (найбільший міжнародний захід в Росії з початку «СВО»), головної мети досягнуто: Путіну вдалось показати світу, що Росія не в ізоляції попри всі її злочини і попри весь санкційний тиск НАТО і ЄС.

Більшість старань були скеровані на пропагування своїм і зовнішньому світу (передусім країнам Глобального Півдня), що Росія все ще не другорядна країна. Загалом це був один тотальний піар-захід, а не щось про реальну політику чи економіку.

Фактично, голову Китаю Сі Цзіньпіна (2 місце у світі за ВВП), прем’єра Індії Нарендру Моді (5 місце за ВВП), президента ОАЕ Мухаммада ібн Заїд Аль Нахайяна (29 економіка світу), президента Єгипту Абдул-Фаттаха ас-Сісі (38 економіка світу) і президента ПАР Сіріла Рамафосу (40 економіка світу) Путін використав як вітрину для дрібних держав Глобального півдня: «дивіться, тут зібрались такі сильні і багаті, приєднуйтесь». Лула да Сілва (Бразилія, 9 економіка світу) за допомогою аварії і лікарні вдало уникнув долі експоната, зваливши все на міністра МЗС. Ну а від Ірану (36 економіка світу) приїхав президент Масуд Пезешкіан, бо візит аятоли не за рангом Путіну.

З Саудівською Аравією (19 економіка світу) Путін взагалі провернув достатньо непристойний фінт: вона на саміті була як «запрошена країна» і представляв її голова МЗС принц Фейсал Аль Сауд. Але приймали Саудівську Аравію так, ніби вона ВЖЕ приєдналась до БРІКС і є повноправним членом організації. Навіть прапор встановили в одній ланці з прапорами членів БРІКС. Тобто, нахабно використали для тієї ж рекламної кампанії Путіна і БРІКС.

З іншого боку, чисельність делегацій вказує, що головним якщо не розпорядником, то бенефіціаром все ж є не Росія: делегація Китаю – 560 осіб, Індії – 260, Туреччини – 237, Венесуели – 228, ОАЕ – 198 осіб.

Однак в будь-якому випадку не варто випускати з уваги базову дефініцію: БРІКС – в жоден спосіб не аналог НАТО, ЄС чи НАФТА (North American Free Trade Agreement США, Канади і Мексики). Це навіть не організація – це набір країн, який не має ані секретаріату, ані жодних інституцій. Є тільки одна формальна структура БРІКС: банк, який очолює подруга Лули да Сілви, експрезидентка (2011-16, отримала імпічмент за корупцію) Ділма Русеф.

Цей банк повинен виконувати функцію, яка зараз найбільше цікавить Путіна (і, фактично, це єдине, що його цікавить від БРІКС), – налагодження платіжної системи-аналога SWIFT. В Путіна є, що продавати країнам, що не приєднались до санкцій. Але проблема в тому, що платять за російські товари різними і найчастіше слабкими та неконвертованими валютами, які без відповідної платіжної системи лишаються «фантиками» чи навіть обтяженнями російської економіки (а товари, виходить, Росія просто роздає безкоштовно за умовну оплату).

Ті ж індійські рупії можна витратити тільки в Індії. Тобто, мало того, що Росія продає їм нафту з величезними знижками й пільгами. Так ще й виручка з того – рупії, на які Росія мусить щось купити знов ж таки в Індії. Дабл профіт Муді, так би мовити. А Індія – все ж не Китай, в неї достатньо обмежені товарні пропозиції. Тому і рупії Росії витратити дуже складно на щось потрібне.

З китайським юанем за російський газ та інші товари ситуація десь така сама, тільки більш принизлива для Росії: бо потрібні Росії товари для закупівлі на юані Китай виробляє в достатній кількості й асортименті. Однак далеко не все погоджується продавати РФ. Бо елементарно не бажає втрапити під масивні антиросійські санкції США – адже саме Америка лишається головним економічним партнером Китаю, сваритись з нею не буде ніхто.

Отже, якщо підбивати економічні підсумки БРІКС, то тут прогнозовано ніяких результатів – ніякої «дедоларизації торгівлі» між країнами-членами. Бо в БРІКС є чіткий розподіл незалежно від обсягу ВВП: є країни-парії (Іран і Росія) і є країни-домінанти в БРІКС (Бразилія і Китай, який БРІКС і розширення організації використовує для власної гри – з Туреччиною, яка не проти долучитись, з Індією, яка категорично проти Туреччини, з Саудівською Аравією тощо).

І от країни-домінанти БРІКС достатньо однозначно заявили свою позицію (російська пропаганда удала, що не чула, не бачила і нічого такого не було): вони не хочуть розвитку БРІКС у форматі «проти Заходу». І навіть як «альтернативу Заходу» вони БРІКС не розглядають. Тільки як ще одну з можливостей.

І от саме це було таємним бажанням Путіна, яке жорстко обламали: кристалізувати довкола БРІКС потужну антизахідну коаліцію (на це товсто натякали і заява Путіна про сукупну чисельність населення країн БРІКС і обсяги економік; а також активне поширення кремлівською пропагандою інфографіки про те, що країни БРІКС спільно контролюють або більшість, або значну частку всіх цінних ресурсів планети, на противагу скромній в цьому контексті частці Заходу). Цього не буде.

Хоча б тому, що найрозвинутіші ринки так чи інакше все одно на Заході. А ті, що не на Заході (Південна Корея, Японія, Австралія, Нова Зеландія) все одно фактично приналежні до Заходу.

Хоча певніше, що це один з бажаних варіантів для Китаю: стати флагманом антизахідного фронту на чолі ланки потужних економік світу. Однак це плани точно не на зараз і не на поточні обставини. Поки із Заходом триває масштабний торг.

І тут є ще один аспект теперішнього збіговиська БРІКС: те, що зараз робить Путін, – це не ознака сили Росії. Чи Китаю.

Це, на жаль, ознака слабкості Заходу. Принаймні на період глобальної переоцінки Заходом своєї ролі у світі. Доки не буде сформульовано нову ціннісну основу (на зараз вже відсутню).

Адже у БРІКС присутні не лише диктатури, але й цілком демократичні країни (та ж «найбільша демократія планети» Індія і загалом демократична Туреччина) – котрі, проте, не хочуть поки/ знов робити вибір на користь Заходу. Захід не надає їм достатніх аргументів.