Що має входити в угоду про капітуляцію Росії

Кісінджер в Давосі запропонував Росії «плюшки» надто дешево. В справедливу ціну має входити денуклеаризація.

Кісінджер у Давосі: «Військова підтримка США України має тривати доти, доки не буде досягнута або прийнята під час попередніх обговорень лінія припинення вогню. 

Руйнування Росії ...відкриє велику територію одинадцяти часових поясів для внутрішнього конфлікту та для втручання ззовні [чит. «Китаю»? – О.Г.] в той час, коли на її території перебуває 15 000 і більше одиниць ядерної зброї. Ось чому я вірю в діалог з Росією, доки триває війна, і в припинення бойових дій, коли буде досягнуто довоєнної лінії. Я вважаю, що це спосіб запобігти ескалації війни. Росії потрібна можливість повернутися в міжнародну систему після будь-якої мирної угоди».

Тобто, в США є певна група впливових осіб, котрі бояться (чи кажуть, що бояться), що в разі демонтажу Росії буде пущено в хід 15 000 її ядерних боєголовок. Чи то в ході місцевих розборок нових державних утворень, чи на них знайде спосіб накласти лапу Китай – це вже деталі. 

Тому Кісінджер пропонує тактику підкупу. Зі свого боку Росія має погодитись відповзти на довоєнні рубежі (до-«які»-воєнні? до 24.02.22 чи до 02.2014?). Причому, судячи з формулювань Кісінджера, це не обов'язково має бути ініціатива самої Росії. У визначення Кісінджера цілком вкладається і варіант, що накачана зброєю Україна вибиває зуби армії РФ і відкидає її на кордони. 

І тоді РФ негайно закидують «плюшками». «Плюшка» раз: Росію лишають цілою і не дають ані розвалити її, ані розвалитись їй (бо місцеві еліти теж не дрімають і побачили реальну перспективу виковзнути з задушливих і жадібних обіймів Москви). «Плюшка» два: Росії дозволяють повернутись до міжнародної системи (тобто, знімають санкції, повертаються до формату G8 тощо). 

План нібито робочий. Але точно не оптимальний з точки зору системи глобальної безпеки. Як заявила у вівторок Санна Марін, ситуація з нападом Росії має бути розв'язана в такий спосіб, щоб цілий світ переконався: недопустимо нападати на інші держави задля придбання територій, ґрунтів, інших вигод. Це не окупиться і обов'язково буде покаране. 

І якщо вже Кісінджер та ті, хто стоять поряд з ним, дійсно настільки впевнені в цілковитій неспроможності американських спецслужб і спецзагонів НАТО швидко і ефективно взяти під контроль локальні ядерні арсенали на території Росії за перших же порухів до демонтажу, і настільки прихильні концепції підкупу як оптимальної тактики, то це можна застосувати і в інакший спосіб. Чому підкуп Росії має передбачати повернення всього просто за залишення територій України? Це дуже невигідний обмін. 

Якщо вже підкупати чимось настільки масштабним російську еліту – то вимагати щось настільки ж вартісне навзаєм. Наприклад, денуклеаризацію. Тотальну або майже тотальну. 

Тобто, чом би США не запропонувати Москві Будапештський меморандум 2.0? Ви нам ваш ядерний кийок – ми вам гарантії безпеки, зняття санкцій і повернення на світові ринки. Звісно, там, де їх не встигнуть на той момент захопити конкуренти. Тому ворушитись і вирішувати варто швидко, поки Росію не витіснили з ринків зовсім. 

Причому в цьому варіанті збереження територіальної цілісності РФ – геть не критичний момент. І то для обох сторін. Цілком ймовірно, що для значної частини російської еліти (а це далеко не тільки російська еліта, але й національні еліти) оптимальним вибором є «бути першим в провінції, а не сотим/тисячним в Москві». Тобто, російська еліта сама займеться демонтажем імперії і перерозподілом вивільнених від Москви ресурсів. При тому вже без ризиків для США із застосуванням в локальних постросійських конфліктах місцевих ядерних арсеналів. 

Про денуклеаризацію РФ як умову повернення до попереднього, мирного формату діалогу на світовому рівні буквально минулого тижня вже навіть писали аналітики американського The Hill. Отже, не всі мають настільки скромні вимоги до Росії в обмін на «плюшки», як Кісінджер.

Висновок: Україні варто долучитись до популяризації не лише ідеї демонтажу РФ задля спільної безпеки, але й ідеї денуклеаризації Росії як умови зняття санкцій і повернення в звичайний формат політичної і економічної взаємодії.