Місцеві громади: досить чекати манни небесної від Києва, час діяти самим
Громади як рушій стратегії сталого розвитку
Світ мирної глобалізації живе перспективами, тобто позитивом і майбутнім. Власне, на це націлена Стратегія сталого розвитку ООН на період 2016-2030 років. Вона охоплює практично всі аспекти економічного розвитку, соціальної стабільності, забезпечення енергетичної та екологічної безпеки, конкурентноспроможності та глобального партнерства країн тощо. На найближчі 15 років міжнародна громада визначила собі 17 цілей, досягти яких вона має намір.
Україна, серед інших 193 країн-членів ООН, підтримала цей документ. Але тепер перед нами стоїть надзвичайно потужне і водночас привабливе завдання — стати активним учасником і реалізатором цієї масштабної міжнародної програми.
До цього нас, серед іншого, спонукають багаторічні структурні деформації економіки, яка протягом десятиліть орієнтувалася на енергоємні галузі так званого народного господарства, дисбаланс в розвитку територій, технології минулого, які не дають нам можливості вийти з сировинної бази на інноваційні рішення, тривала політика влади щодо збереження патерналізму в суспільстві, системна монополізація всіх базових напрямів економіко-фінансової сфери тощо.
Що може зробити українське суспільство гідних громад для реалізації Стратегії ООН? Насправді, дуже багато. Чекати, поки держава розробить черговий план, програму, «дорожню карту» і «спустить» його до виконання не варто. Було безліч таких планів і стільки ж їх невиконань.
Сьогодні, в умовах реформи децентралізації, громади виборюють право на справжню, а не декларовану самостійність у глобальному партнерстві. І тут варто проявити наполегливість в відстоювані інтересів членів громади. Не чекаючи вказівок зверху, спільнота села чи містечка може розробляти власне бачення перспектив свого населеного пункту. Такий підхід по - справжньому реалізуватиме ініціативу громадян, дасть можливість реального збільшення робочих місць і, найголовніше, виведе відповідальність кожного члена громади на рівень ключової категорії.
На жаль, прикладів інклюзивності громад в країні сьогодні замало. Але вони є. Все більше наших співвітчизників усвідомлюють, що чекати манни небесної від Києва чи рідної області не варто, треба братися до роботи.
На цьому тлі цікавою є інформація з міста Олександрії. Там була відпрацьована стратегія розвитку міста за міжнародними стандартами і у відповідності до Глобальної стратегії сталого розвитку ООН. Міжнародні експерти визнали документ не лише достойним, а й таким, на основі якого можна розробляти методологічні рекомендації для створення самодостатніх і «розумних» населених пунктів України.
Для громад країни — великих і малих — приклад Олександрії має слугувати взірцем.
Sustainable development — сталий розвиток — націлений не лише на покращення життя наших сучасників. Мабуть, важливішим фактором є те, що ця програма має довготривалу перспективу і буде служити задоволенню потреб багатьох наступних поколінь. Зрештою, це не лише вирішення проблем соціумного життя окремих населених пунктів. Це збалансований розвиток територій, поєднаних між собою соціально-економічними зв’язками. А значить це — перспектива для всієї країни, яка вже зачекалася свого справжнього господаря — самостійних і самодостатніх громад.